Як по-різному і несподівано показана справді людська, душевна сутність Тараса і Остапа. Зовні суворий і непохитний, здавалося б, навіть жорстокий і грубий, Бульба «думав про давню давнину … Він думав про те, кого він зустріне на Січі зі своїх колишніх товаришів. Гадав, хто вже, які живуть ще. Сльоза тихо туманила його зіниці, і посивіла голова журливо похилилася ». Священною є пам’ять минулого, вірність товаришам, людському обов’язку і почуття! Так само і суворий Остап: виявляється, він весь у спогадах про залишену матері: «Він душевно серце сльози бідної матері, і тільки це його бентежило і змушувало в задумі хилити голову». Не те Андрій, думи якого в Києві, де зустрів він прекрасну полячку, дочка ковенської воєводи.Привільні, багаті степу, за якими «ніколи плуг не проходив», відкривають не тільки радість прилучення до квітучої природи: у «лайливе, важкий час» вони ховали постійну загрозу, не раз ставали «чистим полем», місцем кривавих зіткнень, де з орулшем в руках необхідно було відстоювати право на вільне життя від ненависного ворога-кочівника. І варто було Тарасу Бульбі побачити «маленьку, чорніли в далекій траві точку» – танцював татарина, як ураз приймаються найсуворіші заходи безпеки, щоб уникнути можливої засідки або відкритого нападу. Прискакавши до річки, вони «довго пливли нею, щоб сховати слід свій». Степ таїла в собі небезпеку, постійно загрожувала життю людини, вимагала пильною захисту, озброєної охорони.<span>Три дні тривав шлях Тараса Бульби та його синів. Нарешті показався Дніпро: «Ось він блищить удалині і темною смугою відокремився від обрію. Він дихав холодними хвилями і стелився ближче і ближче, аж нарешті охопив половину всієї поверхні землі. Це було те місце Дніпра, де він, досі здавлений порогами, брав, нарешті, своє і шумів, як море, розливаючись на волі …> Незабаром загін Тараса Бульби виявився при в’їзді в Запорізьку Січ. Учні повинні звернути увагу, як урочисто Тарас Бульба та його сини готуються до в’їзду: «Козаки поправили коней. Тарас підбадьорився, підтягнув дужче на собі пояс і гордо розправив рукою вуса. Молоді сини його теж оглянули себе з ніг до голови з якимось острахом та невиразною втіхою, і всі разом в’їхали в передмістя, що було за півверсти від Січі ». Адже настає найвідповідальніший момент їхнього життя – прилучення до вільному запорізькому війську!</span>
У своєму
особистому щоденнику Г. Тютюнник писав: «Іноді я відчуваю людину, як рана сіль».
І ці рядки підтверджує його творчість. Адже у його новелах ми бачимо, як автор вболіває
за людей, страждає за них та відчуває особистий біль кожного.
<span> З особливою
гостротою та увагою письменник виписує кожен з образів у своїх новелах та
оповіданнях «Вогник у степу», «Смерть
кавалера», «Син приїхав» та ін., висвітлюючи всю несправедливість нашого світу. </span>У творах «Вуточка»,
«Оддавали Катрю», «Чудасія» автор
наголошує на неприпустимості сучасної йому системи. Він з особливим пригніченням
описує те, як у людей з сердець зникає співчуття та жаль. Окрім цього автор ацентує
увагу на тому, що головне у людині – духовне багатство, вміння бути милосердним
та робити добрі справи на користь інших.
<span> Отже, Гр.
Тютюннику болять проблеми кожної особистості, він пропускає їх крізь себе,
турбується та переймається душевними стражданнями кожного.</span>
Я стрижонок Скрип я родился в тёмной норке где я нечего не видел потом мне мама дома каплю она мне очень понравилась и я захотел ещё но она давала другим стрижатом я очень обиделся на мать потом одним днем я услышал звук оказалось это стрижи зовут на помощь мама улетела её долго не было и я звал маму как мог потом пришол вожак стаи и успокоил нас на следующий день мне было интересно что за норкой я и меня учили летать потом я же не знал как выглядеть дом и я ночевал в песке а потом я улетел на юг в тёплые страны
Передо мной репродукция картины Петра Петровича Кончаловского "сирень в корзине".Композиция картины проста и лаконична.Кроме букета в корзине на полотненеизображено никаких других предметов.Посредством цветогого контраста четко разграничены основной фон поверхность.Основной фон-бледно-зелёный,поверхность- тёмно-серая, почти черная.
