-Привіт Катрусю.
-Привіт Петрику.
-У мене з'явилася ідея.
-Яка?
-А давай на вихідних підемо у ліс по гриби.
-Давай.
Наступного дня діти пішли у ліс.
-Ой,Петрику,ми вже так довго йдемо. Давай перепочинемо.
-Добре.Пішли на ту галявину,що біля великого дуба.
Діти перепочили і хотіли вже іти,але побачили,що біля дуба хтось проповз.
Катруся з радістю підстрибнула
-Петрику,це ж їжачок.Давай підійдемо і подивимося на нього.
-Давай,але не дуже близько.
-А чому?
-Їжачок може злякатися і загубитися.
-Зрозуміло.
Катруся та Петрик підійшли до їжачка,подивилися на нього та пішли далі.
<span>"Справи говорять за нас" Не даремно, мабуть, сказано: по справах видно людину. Адже наші вчинки є віддзеркаленням душі, прагнень, думок, нашого ставлення до ближнього. Власне, якщо зроблене кимось ми оцінюємо, як добро, то це і є нас-лідком реалізації високих якостей особистості, здатної до доброчинності.</span>
У колючым кожушку,
в кам яный сорочечці,
я росту собі в ліску
всім зірвати хочеться.( горіх)
зимою й літом маячить одним цвітом 9 ялинка)
Овіяна прохолодним вітерцем, освітлена сонячними промінцями, наділена ароматом трав і квітів, сьогодні прийшла весна.
Дивишся у небо, а там: і хмари пливуть по блакитному небу, і пташки заводять веселі танці, і сонце усміється тобі - завітала в гості весна.
І прилетіла на зелених санях весна, і розквітли поля, і пробудились тварини.
У лісі живе їжак. Одного осіннього дня він із сухого листья вимощував собі гніздечкою. Їжак приносить туди грушки , щоб потім наколоти собі на голки.Також він вирушае у невеличку дорогу ,щоб знайти яблучко. Все це їжак носить собі у гніздечко , щоб спокійно зимувати.