Н вісімсот вісімдесґт чотири
Хороший і звичайний заголовок до цього тексту- літо
1 Олесь давав такого драпака від собаки , що часу забрати речі і не було .
2<span>Вони б то й тягу дати, п'ятами накивати, — та як глянуть вони (селяни) на свої хати.</span>
Три дні проминуло. Три на терці морквину-каже мама сину. Мила нам не бракує, але ми ним нехтуєм.Мила нам країна наша. Виліз з річки рак,гріється на сонці.Страшна це є хвороба-рак.
Барви осіннього лісу
Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.
Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби. Кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками — мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним.
<span>Пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу. </span>
