Цинік – як часто ми зустрічаємо на своєму шляху це слово, цинізм, цинічних людей, цинічне ставлення до себе і оточуючих, а чи всі розуміють, що ховається під цим визначенням? Яким набором негативних якостей повинен володіти справжній цинік? Можливо, потрібно прочитати про них і зрозуміти що всі ми в тій чи іншій мірі або ситуації циніки.Цинік проявляє презирливе або зневажливе поводження до моральних і культурних цінностей визнаним суспільством. Він нехтує громадською думкою, не слід загальноприйнятим нормам, не шанує встановлені або негласні закони. Циніком можна назвати людину без сорому, дуже цілеспрямовану особистість, домагатися своїх висот якими способами, людини виділяється з натовпу своєю індивідуальністю і цього не соромиться. А також грубого, нетактовного, іронічного або хамуваті людини.Ну як Ви змогли знайте хоч одну якість, яке так чи інакше могло проявлятися саме у Вас. А знаєте що сьогодні цинізм – це не новина, тому як немає більше між законів та суспільства, гідної організації людей немає, немає позитивного прикладу кумирів і серед людей, правлячих країною, немає авторитету, а залишається лише недовіру, розчарування, злість і навіть жорстокість. Все це переростає в цинізм, і він може поширюватися на суспільство в цілому.<span>Часто цинізм проявляється у дітей, чому природно сприяємо ми, дорослі. Для того щоб захистити свою дитину від раннього пізнання цинічності, виховуйте його любові, йому не читайте моралей, не дорікайте без причини, ні в якому разі не принижуйте, подавайте позитивний приклад і стаєте для нього тім героєм, на якого можна і потрібно рівнятися. Інакше Ви власними руками закладіть в нього, то зернятко цинізму, який процвітає в багатьох з нас! Не факт що І коли воно виросте, то не обернеться проти нас самих!</span>
Спонукальне речення- это предложение которое побуждает к действию Пример: Наташа помой посуду!
[книжц'і], [дошч'і], [в'ітчизна], [м'іл'ард].
Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
<span>Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. </span>
<span>Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». </span>
<span>Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.</span>
Жила пташка ,вона була дуже гарна ,як хмарка .
Одного разу пташка зустріла собі друга на галявині квітів .
Вони подружилися і полюбили один одного .
Вони знайшли собі житло на дереві і зробили собі гніздо .
Незабаром у них з*явилися пташенята , вони жили довго і щасливо .