Свято Покрови Матері Слави в Колодарі православних рідновірів ознаменовує засинання Природи, та вкривання Землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди уже дозріли: «Прийшла Покрова – на дереві голо». Сивий Яр вступає в свою повну силу в першу п’ятниця, після дев’яти днів від осіннього рівнодення і ми вшановуємо Покрову Матері Слави. Це також свято вояцької честі та звитяги, на якому оборонці Матері-Землі показують свою вправність.
Поміж (прийменник) усіма (займенник) світовими (прикметник) мовами (іменник) людському (прикметник) серцю (іменник) дорожча (прикметник) й (сполучник) ближча (прикметник) саме (частка) тільки (частка) рідна (прикметник) мова (іменник), тільки (частка) на (прийменник) іі (займенник) звук (іменник) воно (займенник) відгукнеться (дієслово) тріпотливим (прикметник) биттям (іменник), тільки (частка) мова (іменник) зігріє (дієслово) душу (іменник), дасть (дієслово) натхнення (іменник).
Мавка не може жити за людськими законами, а Лукаш - за лiсовими, бо вони народились й виросли у двух рiзних свiтах, тому iм складно зрозумiти одне одного.
<span>1)Каже син до батька: "Я поїду до великого міста на заробітки". – Каже син до батька, що він поїде до великого міста на заробітки.
2)</span><span>Сусід до себе кликав кума: "Приходь лиш, брате, на часок". – Сусід до себе кликав кума, щоб він прийшов на часок.
3)</span><span>"Почали возить сіно?" - зацікавивсь Аркадій Петрович. – Аркадій Петрович зацікавивсь, чи почали возити сіно.
4)</span><span>"До вас гості їдуть", - повідомила служниця. – Служниця повідомила, що до нас гості їдуть.
5)</span><span>Я сказав йому повчально: «Географію завжди треба, сину, добре знати» — Він сказав сину, що географію завжди треба добре знати.
6)</span><span>«Робіть, як ми домовились,» — порадив Гаврило. — Гаврило порадив, щоб робили, як вони домовились.
7)</span>«Оце увесь ар’єргард?» — сумно спитав командир. — Командир сумно спитав, чи оце увесь ар’єргард.
<span>
</span>
Глибоко зворушила мене народна балада «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси».
<span>Із вражаючою виразністю в ній протиставляються дві жінки: </span>свекруха<span> і невістка. Дівчина щиро і чесно «навік полюбила молодого хлопця». Чого б іще бажати його матері? Але та зненавиділа свою невістку. Як тільки син пішов у солдати, закляла її так, що та «до сходу сонця тополею стала». Але злодійка не зупинилася на тому — воліла б, аби тополина була зрубана руками її сина. А дівчина, навіть ставши тополею, не втратила любові й ніжності: «Не рубай, коханий, бо я — твоя мила». А зворушливий рядок «На моєму листі спить </span><span>твоя </span>дитина» підтверджує, що занапащене було не одне життя.
<span>Я теж колись вийду заміж. Але не доведи Господи мати таку свекруху.</span>
