Кожна нація , кожен народ , навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.
Але звичаї - це не відокремлене явище в житті народу , це - втілені в рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між окремими людьми . А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв`язана з звичаями народу.
Звичаї народу - це ті прикмети по яких розпізнається народ не тільки в сучасному , а і в його історичному минулому.
Звичаї - це ті неписані закони , якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах . Звичаї , а також мова - це ті найміцніші елементи ,що об`єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї , як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу .
В усіх народів світу існує повір`я , що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища , бо він загублений для свого народу.
Детальніше тут: http://m.zvicha-tradits-ukrants-v.webnode.com.ua/
Моя криниця дуже глибока. Ий багато рокив. Ии помайстрував мий дидусь. Вона дуже гарна. Навколо неи багато квит.
Мени подобуеться криниця
11. - Привіт, ти поїдеш зі мною в село?
- Так, поїду. А що ми там будемо робити?
- Там багато всього цікавого: збиратимем ягоди і гриби, допомагатимемо бабусі, ласуватимемо морозивом і сметанкою.
СЛОВА З НЕНАГОЛОШЕНИМИ ГОЛОСНИМИ: сЕло, збИратимем, грИби, морозЕвом, смЕтанкою. (ненаголошені голосні позначено великою літерою)
12. Як довго, люба весно, тебе чекали ми! (речення ускладнено поширеним звертанням ЛЮБА ВЕСНО).
Весна, безперечно, прийде вчасно (речення ускладнене вставним словом ВЧАСНО).
Доброта, чуйність, вихованість - всі ці риси прикрашають людину (речення ускладнено однорідними підметами ДОБРОТА, ЧУЙНІСТЬ, ВИХОВАНІСТЬ).
Принесли хліб , на столі поклали. Пахучий , ще теплий. Із шкоринкою
золотою. Це від вогню позолота в нього. Та не тільки від вогню. Золоте
зерно на борошно мололи. Золоті роботящі руки зерно у ріллю посіяли.
Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи , хліб спекли.
Роботящі руки в дім його принесли , і на стіл положили. І лежить хліб на
столі - теплий , пахучий руками працьовитими випечений. Тому й
говорять усі люди , хвала рукам що пахнуть хлібом.
Неправельне дієслово: <span>в'яжите .</span>
