Правильно Миколці !
Мама подарувала Миколці ведмедика.
Я(підмет) люблю їздити (два слова - присудок) на поле (обставина) , тоді як ниви(підмет) зеленіють(присудок) та хвилюють(присудок) зеленими (означення) хвилями(додаток). Вибач не знав як підкреслити )
Моя сім’я невелика . Нас всього троє: я , мама і бабуся. Але , незважаючи на те , що наша сім’я маленька , у нас є свої сімейні традиції , які ми завжди дотримуємося.
Зустрічати Новий рік і Різдво разом – одна з найулюбленіших традицій . Як би не були зайняті , де б ми не знаходилися , під час цих свят ми відкладаємо всі свої справи і збираємося в нашій затишній квартирі. Спочатку ми разом вбираємо ялинку , прикрашаємо її іграшками , гірляндами , листівками з побажаннями , потім вітаємо один одного зі святом і обмінюємося подарунками. Увечері ми сідаємо за святковий стіл і розповідаємо , то у нас поганого і хорошого відбулося в році, що минає , а потім запалюємо бенгальські вогні і говоримо один одному побажання на рік прийдешній. А потім йдемо у двір пускати салюти.
Ще про одну доброї традиції в нашій родині хочу розповісти обов’язково . Моя бабуся – трудівниця тилу , і під час Великої Вітчизняної війни вона працювала на заводі в Новосибірську , робила патрони для фронту. Щороку в День Перемоги ми даруємо бабусі букет гвоздик і всією сім’єю йдемо дивитися парад на честь перемоги у Великій Вітчизняній війні.
А цю традицію , можливо , хтось вважатиме смішний . Щороку наприкінці серпня ми дружно збираємося на кухні кожен вечір , щоб приготувати соління на зиму. Навіщо витрачати стільки часу , адже зараз все можна купити в магазині ? Але наша сім’я вважає , що продукти , приготовані своїми руками , та ще при цьому з любов’ю , набагато смачніше і корисніше тих , що куплені в магазині.
Найголовнішою нашою традицією є те , що всі проблеми ми вирішуємо спільно . Ділимося один з одним своїми невдачами , переживаннями або ж , навпаки , своїми успіхами , радощами , даємо один одному поради і допомагаємо у важких ситуаціях .
Я вважаю , що в кожній сім’ї повинні бути якісь свої сімейні традиції. Ви запитаєте , навіщо вони потрібні. Традиції зближують сім’ю , роблять її справжньою фортецею , де кожен відчуває себе впевнено і захищено .
Про свою сім’ю я з упевненістю можу сказати , що моя сім’я – моя фортеця і моє багатство. Завдяки традиціям , існуючим в моїй родині , я навчилася відрізняти сімейні свята від інших, навчилася любити і довіряти. А це найголовніше в житті. Адже без любові людина не може жити , а може тільки існувати , а без довіри не може бути любові. Я люблю свою сім’ю і можу довірити їй абсолютно все , знаючи , що моя сім’я – це місце , де тебе зрозуміють і підтримають і ніколи не залишать у важку хвилину.
Дощ ..Звичайне для нас усіх явище,коли маленькі краплинку падають на землю.Але звідки вони беруться?Де вони живуть?
Моя бабуся розказувала мені,коли я була маленькою,що дощ тато усього живого ,що повязане з водою.Отже дощ-це вода ,а без води не проживе жодна людина та й інша будь яка жива істота.
Катерина Білокур – талановита українська художниця-самоучка, представниця так званого "наївного мистецтва", майстер народного декоративного живопису. Її картина "Осінь" була написана в 1960 році, коли художниці вже було 60 років.
На ций картині зображені дерева, які тільки почали жовтіти. Глядач начебто дивиться на ці дерева трохи зверху, немов стоячи на пагорбі. Погода ясна, на небі багато невеличких білих хмарок. Небо дуже ретельно виписане; сонця на небі не видно, а легкий рожевий відтінок хмарок свідчить, що воно скоріш за все вже спустилося низько та скоро настане вечір.
Від картини віє спокоєм. Вона залишає дивне враження. І начебто нічого особливого на ній не намальовано - дерева і дерева, але є в ній щось особливе. Мабуть, це любов до рідного краю, до природи, яку талановитій художниці вдалося майстерно втілити у цій картині. Як казала Катерина Білокур, "Талант здобувається великою любов'ю". І, дивлячись на картину "Осінь", переконуєшся у тому, що так воно і є.