Усе, що сказав мій брат Іменник,-- правда. Та не слід забувати й інші племена. Без мене, Прикметника, не скажеш, що квітка – гарна, дівчина – вродлива, стара матуся – ніжна, а Вкраїна – рідна. Що молодість – прекрасна, дитинство – незабутнє, а старість – мудра.
Що Бог – милосердний, земля – свята, хліб – насущний, наука – потрібна, злодійство – ганебне, а книга – безцінна… Адже важливо знати не тільки, хто ми, а який, яка, яке, які ми
Улітку ми відвідали і Феодосію, і Ялту, і Судак. Київ, Черкаси, Запоріжжя та Херсон розташовані на берегах Дніпра. Там, де сходяться річки Харків, Лопань та Уда, постало місто Харків. Я ввечері писав, читав, малював. Вчора я писала та читала книгу. Ось такий вересень : удень теплий, вночі холодний. Жито, пшениця і овес — усе разом поспіло й посохло.<em> </em>Теслярі робили мости на Дніпрі і Дінці, і на тихому Збручі. В один день затопило ліси, сінокоси, городи. <span>Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.</span>
Мій робочий день починається о сьомій годині ранку. Я прокидаюсь, вмиваюсь, одягаюсь, снідаю і о восьмій годині виходжу до школи. Перший урок починається о восьмій тридцять. У школі я вивчаю різні предмети: математику, українську мову, історію. На уроках я уважно слухаю вчителів, відповідаю на їхні запитання, виконую вправи та завдання. На перерві можна трохи відпочити, поговорити з друзями, з'їсти яблуко. Двічі на тиждень я ходжу на тренування з баскетболу.
<span>Після школи йду до дому. Обідаю з бабусею і сідаю виконувати домашнє завдання. Ще раз читаю те, про що йшлося в класі, потім вчу правила, роблю вправи, вчу вірші. Закінчивши уроки, збираю зошити та підручники на наступний день. </span>
<span>Робочий день закінчено. Можна погуляти з друзями. </span>
Всім нам не раз доводилося бувати у лісі, відчувати весь цей аромат столітніх сосен, та дубів, чути стук дятла, кукування зозулі, пташиний спів, збирати запашні гриби... Вся ця краса так і заманює до себе, вдихає в нас нове життя з чистим повітрям, чистими думками. Хіба не добре мати таке місце відпочинку? Авжеж, звичайно, погодяться мільйони, та більшість з них сама руйнує цей відпочинок. З кожним днем вирубується нескінченна кількість дерев, що потім може призвести до катастрофічних наслідків. Дерева забезпечують нас на тільки затишною тінню, чистим та свіжим повітрям, але і є домівкою для багатьох лісових мешканців, і захищають від повені. А ми про це забуваємо, і знову робимо все по своєму, користуємося миттєвою вигодою, не думаючи про майбутнє…
Хіба таке життя для нас корисне? Хіба можна добре жити, вдихаючи забруднене повітря, та весь час при великих опадах потрапляти під зруйнівний вплив повені? Хіба на таке люди розраховували, коли вирубували всі ті численні дерева? Не думаю. Головною метою для них було отримати гроші за хороший матеріал - деревину. Гроші, гроші весь світ тільки тримається і самознищується на цих паперових купюрах. Невже так важко під час відпочинку в лісі зберігати чистоту? Чи важко слідкувати за своїм вогнем, вчасно та якісно його тушити, не патили в лісі, аби це не призвело до пожежі? Часто ми звинувачуємо природу у катаклізмах, та самі не помічаємо, як знищуємо себе своїми необдуманими вчинками.
Нам варто дбайливо ставитися до лісу, тому що це не тільки місце для відпочинку, а й наше майбутнє. Бережи природу, адже майбутнє лісу - в твоїх рукaх,
