<span>Я люблю своє місто, яке вважаю одним з найкрасивіших міст України. Тут я народився, тут живуть мої друзі і родичі.
Моє місто дуже доброзичливе і завжди приймає у себе гостей з величезною радістю. Здесь багато затишних вуличок, гуляючи по яких, можна насолодитися красою </span><span><span>архітектурного ансамблю</span>. </span>
Моє місто завжди чисте, доглянуте, його прикрашають багато квіткових клумб.У ньому є багато <span><span>пам'ятників,</span> музеїв, театрів і фонтанів.
</span><span>У моєму місті є кілька парків, а найкрасивіший - це центральний парк. Тут завжди багато людей. Особливо влітку в парку здорово проводити вільний час, так як можна сховатися від спекотного сонця в прохолодну тінь дерев.</span>
Я дуже люблю наше місто. І хотів би, щоб воно процвітало і ставало все гарніше.
(<span>Було б простіше писати, якби ви вказали назву міста!)<span>.</span></span>
Гості говорили по-нашому. Діти гуляли по нашому парку. Пісня звучала голосніше. Уперше я зрозумів, що людина багата дружбою.Олег відповів більш повно.<span />
Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко.
Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти.
Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини.
Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.
Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.
Школо, учи дітей! Сове, не їж мишей!!!
Не купатись в заборонених місцях, не пити воду,не штовхатись ,не знущатись
