Народився Волт Вітмен 31 травня 1819, в бідній сім’ї фермерів, в селищі на острові Лонг-Айленд недалеко від Брукліна (штат Нью-Йорк). У багатодітній родині було дев’ятеро дітей, Уолт був старшим. З 1825-1830 навчався в бруклінській школі, але через брак грошей був змушений залишити навчання. Він поміняв безліч професій: посильний, фасувальник, учитель, журналіст, редактор провінційних газет. Любив подорожувати, пішки пройшов через 17 штатів. З кінця 30-х років в журналах з’являються статті Уїтмена, в яких він виступав проти культу долара, підкреслював, що гроші призводять до духовного спустошення. У 1850 р були надруковані деякі вірші поета, — зокрема «Європа». У цьому творі автор висловив своє сприйняття історії, подій революції 1848 р, оспівував свободу. У 1855 році вийшла збірка «Листя трави». Особливе місце в структурі книги займає «Пісня про себе», яка є однією з найбільш важливих її елементів. Вона як і весь збірник цілком — вираз поетичного кредо автора. Серед його улюблених письменників були — У. Шекспір, Ч. Діккенс, Жорж Санд, П.-Ж. Беранже, Ф. Купер. Під час громадянської війни 1861-1865 рр. Уітмен працював санітаром в госпіталях. Подіям війни присвячені вірші «Барабанний бій» і «Коли останній раз цвів бузок» (обидва 1865). У 1873 поета розбив параліч, до кінця життя він так і не одужав. Він все ж продовжував писати і його твори були наповнені оптимізмом і впевненістю. 26 березня 1892 поет помер.
он называется осадочный чехол
Образование почвы началось только с появлением на Земле живых существ. С тех пор в течении миллионов лет идёт непрерывный процесс образования почвы. Если не ошибаюсь,то нужно две тысячи лет для образования слоя почвы толщиной 5 см.
<span>Твёрдые породы в природе постоянно разрушаются. Получается рыхлый слой, состоящий из мелких камешков, песка, глины. В нём почти нет питательных веществ, необходимых растениям. Но всё же некоторые неприхотливые растения и лишайники селятся здесь. Из их остатков под действием бактерий образуется перегной. </span>
<span>Теперь в почве могут поселиться растения. Они дают ещё больше перегноя. </span>
<span>Так медленно камни, песок, глина под действием живых существ превращаются в почву. В почве селятся различные животные: насекомые, кроты и др. Они повышают плодородие почвы. </span>
Существует множество русских пословиц. Многие из них давно забыты и мы всё топчемся на остатке самых избитых. А ведь среди пословиц, ёмких по смыслу, богатых по вызревшему в них опыту, житейской мудрости есть такие, что прямо просятся увидеть в них жизненные правила. Правила, не раз обдуманные нашими предками. В них выражает себя бесшабашная русская душа. Много ходило в старину по народу замысловатых баек, присловий. Всё это и называется "красное словцо", "народное красное слово". Разве устарела старая мудрость в пословицах: Хлеб за брюхом не бегает". Шире себя жить - не добра нажить.Кто отстал? Скорый! Кто дошёл? Спорый!Думают думу - без шуму.Учись, поколе хрящи не срослись.Не хвались, в поле едучи, хвались из поля.Дружны лесть, да месть.Подумаешь - горе, раздумаешься - власть Господня.<span> <span> Неизмеримы возможности использования пословиц и поговорок в работе с учащимися.Ппословица может быть эпиграфом урока. "Повторять, да учить - ум точить", "Игра - нехитрая штука, да в каждой игре наука". Ученикам можно предложить карточку с пословицей с разными заданиями: объяснить смысл, добавить слово, объяснить падежи; пословицы можно записать под диктовку, использовать во внеурочной деятельности. Как не меняется время, а эти наставления наших прапрапрадедов можно примерить к нашей сегодняшней жизни.</span></span>
У каждого свой смысл жизни, например мой смысл это моя мама, мой папа и сестра