Гніздечку - давальний відмінок слова гніздечко.
Гніздечко - іменник.
[к р а й і н а] зв.7,б.6,скл.3.
Сьогодні в нас був урок фізкультури. Ми здавали різні нормативи: стрибки в довжину, біг, стрибки зі скакалкою. Я стрибнула сто шістдесят два сантиметри й отримала дванадцять балів. Бігали ми тридцять метрів, які я пробігла за п'ять секунд і цим поставила новий рекорд для себе. На стрибки зі скакалкою ми мали одну хвилину. За цю хвилину мені вдалось пострибати 148 разів. Хоч я й втомилася, мені дуже сподобався наш урок фізкультури.
Йдемо -теп. час, не доконаного виду, говориш - теп. час, не доконаного виду, цвіте - теп. час, недоконаного виду, скажи -наказове дієслово, теп. час, пройдеш - майб. час, недокон. виду, вдарила -минулий час, доконаного виду, став - минул. час, докон. виду,, сіріють - теп. час не докон. виду, принишкли - мин. час, докон. виду, пройдуть - майбут. час докон. виду, замовкнуть -докон. вид, майб. час,задрімають - майбутній час, докон. виду, пронесе - майбутн. час, доконю виду, сипать - минул. час, не докон. вид, ідеш - теп. час, не докон. вид, іди - наказова форма дфєслова, мрій - наказова форма дієслова,смійся - наказова форма дієслова, думай - наказова ф. д., мовчи - нак. форм. дієсл., повела - минул. час, не докон. вид, мріє - теп. час недокон. вид, страждати - інфініти, благословлю -майб. час, недокон. вид, родила - мин. час, докон. вид, засліпив - минул. час, докон. вид, розхвастався - мин. час, докон. вид, підняв -мин. час, докон. вид, висиділа - мин. час, докон. вид, оповіщає - теп. час, недокон. вид, не було -мин. час, докон. вид, не родило -мин. час, докон. вид
Моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. Я розкажу про дятла. Одного разу я поїхав до родичів у село. Там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.
І ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “Тук-тук!” . А потім пролунало чітке рипіння дверей: “Тр-р-р!”. Немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. Але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! Я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.
Аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. Я здогадався, що це дятел. У тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. Чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.
Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.
Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.
Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.
<span>
<span /></span>