Після довгого літнього часу на відпочинок, першого дня у школі зустрілися дві подруги Аня і Людмила. І зав"язалася в них розмова :
- Привіт, Ане ! - мовила Людмилка.
- Привіт , Людмилко !- відповіла Аня.
- Ти така засмагла, Ане! Ти , мабуть, десь відпочивала цим літом?
- Так, це й дійсно так. Я була на морі, у чудовому місті Херсон. У мене повно нових вражень ! Я вперше, цього літа, побувала в тому мальовничому місці, побачила тутешнє море. Ще, я була в аквапарку, де каталася на різних водних атракціонах . Я засмагала та купалася. Мені дуже сподобався мій відпочинок на морі цього року!
- Так , дійсно , у тебя було чудове літо!
- Так, це дійсно так! А як пройшло у тебе літо , Людмилко ?, -запитала Аня.
- Цього року, Я нікуди не їздила, проте моє літо видалося чудовим! Кожного дня я купалася у нас на ставку та грала у різні ігри зі своїми друзями. На кінець літа, я повторювала вивчений матеріал та готувалася до школи.
- Я рада , що у нас обоїх гарно пройшло літо. Добре, бувай, зустрінемось .
<span>- Гаразд, бувай!</span>
Ответ:Твір на тему"Якщо ви мене запитаєте,що мене хвилює"
Объяснение:
Що ж таке хвилювання?Як часто ми відчуваємо ось це "хвилювання"?
Про що ми можемо хвилюватись??
Всі ці питання мають дуже цікаву відповідь...
Останнім часом,я досить часто думаю,що ж мене хвилює,і саме зараз я готовий дати відповідь.
Мене хвилює те,як живуть інші люди,хвилює стан нашої планети, хвилює те,що буде через 10 років,те,ким я стану,коли виросту і закінчу школу,те,як почуває себе зараз мій друг... Насправді,так,дуже багато речей хвилюють мене зараз у цю хвилину.Але я вважаю,що хвилюватись за когось чи за щось,є добрим.Якщо ми зараз не почнемо хвилюватись за майбутнє,то що буде тоді?Тому якщо мене запитають,що мене зараз хвилює,то я відповім-все!
Вчора був мій день народження. Як я його чекав! Це моє улюблене свято. Подарунки, святковий пиріг. Я запросив своїх друзів з класу — Сашка, Олега, Андрійка і Оленку. Вони подарували мені чудові книжки, олівці, конструктор.
<span>Мама приготувала величезний пиріг, і, коли всі гості сіли за стіл, ми запалили святкові свічки. Як чудово було! Ми грали в "слова", в лото, розгадували загадки. Переможець отримував приз — цукерку або яблуко. Потім збирали роботів, машинки з нового конструктора. І не помітили, як за вікном стало темніти. Ми з татом провели всіх моїх друзів додому. Заснув я дуже щасливий. Найкращий подарунок зробили мені батьки — свято дня народження. </span>
Я слухаю джмелика
Як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. Ось далеко промчало авто. Десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! Ніби каже: «Поглянь, я тут!» У траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. Та раптом серед мовчазного трав'яного населення я почув дивний звук. Спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. Аж ні, це десь поруч! Роззираюсь і завмираю від несподіванки, бо прямо переді мною сів на квітку джмелик. Він був ще невеличким, я подумав, мабуть, він перший раз вилетів знайомитися зі світом. Джмелик був так близько, що я мав нагоду роздивитися його з усіх боків. Він був такий собі — «качок» — товстенький, серйозний, діловий. Чорні лапки миттю ніби прилипали до пелюсток квіток. Чорні оченята поблискували на його голові, а вусики-антени щось вишукували в просторі. І звичайно ж, дуже красиве волохате вбрання в чорну та жовту смужечку. Мені здалося, що джмелик насолоджувався своїм приглушеним дзижчанням і продовжував вкотре перелітати з квітки на квітку. А може, він співав пісню й був вдячний мені як слухачеві.
Я лежав у траві і слухав джмелика.
Речення яке не може бути відповіддю на запитання: Ні з дідусем
