Історичні пісні — це народні ліро-епічні твори, які присвячені знаменитій історичній особі, значній історичній події або безименному герою таких подій. Історічні пісні з'явились у 15-му столітті, коли український народ боровся з турецько-татарськими загарбниками. Багато історичних пісень присвячено визвольній боротьбі українського народу за часів Б. Хмельницького, стихійним селянським повстанням, тощо.
Вперше назву «історичні пісні» використав у середині 19-го століття Микола Гоголь.
Історічні пісні успадкували традиції як героїчного епосу часів Київської Русі, так і українських дум, з якими у пісень є чимало спільних рис.
Серед художніх особливостей історичних пісень - виражена епічністьтвору, однакова кількість складів у рядках вірша, поділення на строфи, чіткий порядок римування (за схемами «аабб» або «абаб»).Проте ж, найдавніші історічні пісні були не римованими.
хворіла на сухоти(туберкульоз)
Івоніка.<span>"...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..." </span>
<span>"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" </span>
<span>"Гарна була земля....Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.</span>
<span>Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."</span>
Марічка. <span>"...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." </span>
<span>"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."</span>
<span>"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."</span>
«Пісня про рушник». Доля благословила цей чудовий ліричний вірш, йому судилося стати улюбленою піснею українців. Мабуть, кожен пам’ятає хоч декілька рядків з «Пісні про рушник»:
«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала».
Мати особливо вшанована в Україні: це символ душевної щедрості, величі, безмежної відданості. Хто як не мати подарує людині щастя й добру долю? Рушник — це символ, який походить з народнопісенної традиції. Усе тепло свого великого серця поет укладає в рядки цієї поезії. Художні деталі «Пісні про рушник» підібрані дуже досконало: «незрадлива материнська ласкава усмішка», «засмучені очі хороші». Ці епітети створюють образ матері — берегині роду, тієї, хто опікується долею України.
Не судилося Малишкові побачити нашу незалежну державу. Але у віршах цього талановитого лірика є немало передчуттів. І саме вони істинні. І лише вони є пророчими, говорячи правду про майбутнє України й українців.
Відповідь:
В нічку темну та пригожу … Обминаючи сторожу.
Байраками та ярами…
В рідний степ, у край веселий Простували, поспішали.
Але спів цей ніжний, любий,…
Не вразив юнацьке серце, —
Він сидить німий, байдужий.
… пустка замість серця.
Пояснення:
