<span>Калина – це невеличке деревце. Люди здавна милувалися нею. Її порівнюють з дівчиною. Мов наречена, весною вкривається білим цвітом. Влітку пишна та зеленоока тягнеться до сонця. Восени вже виблискує золотом жовтогарячого листя. Наливаються соком кетяги. Взимку під білим покривалом снігу вона особлива гарна. Звеселяє червоним кольором ягід усе навколо. Закликає птахів поласувати ними. </span>
<span> Калина - символ нашого народу. Вона дуже гарна у всі пори року.</span>
<span>В настільний, по-українськи, підберезник, надвечірок</span>
Ивась идёт на речку поплавать
Льодяний [л’ о д’ а н и й] 8б., 7 зв.. 3 скл.
льо - дя- ний
(наголос в транскрипції на голосний [и])
л [л’] - приг., м’який, дзвінкий
ь - пом’якшує попередній звук
о [о] - голосний, ненаголошений.
д [д’] - приг., м’який, дзвінкий.
я [а] - голосний, ненаголошений
н [н] - пригол., твердий, дзвінкий
и [и] - голосний, наголошений
й [й] - пригол., м’який, дзвінкий
Джміль ромашці щось на вухо
Прошептав і полетів.
Дикий мак хотів підслухать,
Але мови їх не розумів.