Василь Голобородько біографія скорочено Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1963 році закінчив середню школу-інтернат. У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967. Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів. Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР. Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. У 1968–1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі. 1988 — Голобородька прийняли до Спілки письменників України. 2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем. Твори Василя Голобородька «Летюче віконце» (1970); «Зелен день» (1988); «Ікар на метелекових крилах» (1990); «Соловейків теремок» (1991); «Калина об Різдві» (1992); «Слова у вишиваних сорочках» (1999); «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» (2002); «Посівальник» (2002); «Українські птахи в українському краєвиді» (2002); «Дохла кішка» (2004); «Летюче віконце» (Вибрані вірші) (2005); «Ми йдемо» (Вибрані вірші) (2006); «Віршів повна рукавичка» (2010); «Зозуля масло колотить» (2010); «Білі кімнатні рослини» (2013);
Татьяна очень изменилась по отношению к Онегину. Когда она призналась Онегену в любви, он не принял её признание в серьёз, дал ей отворот - поворот. Она больше никогда ему не признается в любви, она выйдет замуж по настоянию матери, станет на вид как настоящяя светская дама, которая неплохо держит себя в обществе. Но она попрежнему любит Онегина, но остаётся верна своему мужу и отказывает взаимопонимании Онегину.
Ответ:
Автобиографическое произведение
Автор Борис Викторович Савинков - писатель, революционер, один из лидеров партии эсеров.
"Конь бледный" представляет читателю историю деятельности террористической группы, которая готовит ряд покушений на влиятельных лиц государства. Повествование пропитано философским мышлением об моральных ценностях, боге и т.п.
Конь бледный несет за собою смерть, превращающий все происходящее в - ад.
Отвечу только на второй. Автор относится к нему как к боягузу по отношению к завучу , но строгому директору ко всем . Очень любит следить за порядком,но все же он немного нюня)
Восьмая глава.
Отверженному и погружённому в тоску Тому хочется умереть — не навсегда, а на время, чтобы Бекки пожалела о своём поступке. Затем он решает податься в индейцы, но потом отвергает эту идею и выбирает блестящее поприще пирата.
Он намеревается сбежать из дому и отправляется в лес, где раскапывает свой тайник. К сожалению, там оказывается только один стеклянный шарик, а Том так рассчитывал на заговор, который помогает вместе со спрятанным шариком отыскать все потерянные. Том решает, что ему помешали ведьмы.
Тем временем в лес является Джо Гарпер. Они с Томом разыгрывают сцену из «Робина Гуда» и расстаются вполне довольные друг другом.