Середньовічні мури й вежі Дубенського замку навіюють якісь особливі – трепетні, а може, й містичні – почуття. Адже ось уже півтисячі років (з 1492 р.) існує на цьому колись півострівку біля Ікви фортифікаційна споруда, у яку століття вносили суттєві видозміни. Попервах бували то зміни на краще, але згодом досить часто давався взнаки руйнівний вплив часу (адже ні разу ніякі завойовники не зуміли взяти фортеці штурмом).Древні мури Дубенського замку пам'ятають набіги кримських татар у XV столітті, напади козацьких загонів Максима Кривоноса та російського війська у XVІІ. Вони залишались неушкодженими під час Північної війни 1700-1721 років, повстання Тадеуша Костюшка наприкінці XVІІІ століття та французько-російської війни 1812 року. Тут перебували гетьман Іван Мазепа, шведський король Карл ХІІ, цар Петро І, полководці Суворов і Кутузов.Тут зберігали свої багаті скарби князі Острозькі, а згодом – і нащадки Острозької ординації: князі Заславські, Сангушки, Любомирські. Тут, під охороною хоругв ординацького війська, надійно зберігались безцінні родинні архіви цих можновладців. Тут діяла людвисарня – ливарна майстерня, де виготовляли гармати, культові речі для храмів та монастирів. Замок і нині зберігає таємниці та легенди тих століть.У XІV столітті у селі Дубен, яке входило тоді до Острозького округу Федір Острозький спорудив невеликий дерев'яний замок. Князь Костянтин Іванович Острозький бачив перспективу Дубна як міста і у 1492-му звів кам'яний замок.Після перемоги над військом московського царя під Оршею 1514 року у замку з'явились гармата московська з кентавром, гармата з московським гербом, срібна з позолотою царська булава та інші цінні речі. Князь Костянтин любив демонструвати перед іменитими гостями свої скарби. Стіни кількох мурованих замкових кімнат оббивали коштовними килимами і розвішували на них колекційну зброю. Зберігалися скарби у спеціальних скринях у підземеллі замку. Колекцію згодом доповнювали коштовності, які подарували Острозьким гості.
<span>Я провів весняні канікули з своєю сімє'ю. Спочаку ми поїхали до моєї бабусі в село. В неї мені завжди дуже весело. Я грав з своїми друзями, яких в мене там дуже багато. Ми ходили в походи. Ставили намети і розпалювали вогнище. Ми розповідали страшні та смішні історії коли сиділи біль вогнища. Ми поверталися додому дуже стомлені і раді, гарно проведеному дню. Скоро ми вже поїхали додому. Ось так я провів свої весняні канікули.</span>
<span>Всі квіти, які ростуть у садку та на клумбах – дуже красиві. Мені подобаються білі хризантеми, червоні тюльпани, прості польові ромашки. Але моя улюблена квітка – це все-таки троянда!
</span> А який божественний аромат має троянда! Тільки за один аромат ця квітка гідна королівської корони. Він привертає увагу яскравих метеликів, смугастих бджілок. Вони запасаються в троянди солодким нектаром. Троянда дарує навколишньому світові не тільки свою красу, вона до того ж корисна. Красуня-троянда росте на довгій та стрункій стеблині. Часто ця стеблина вкрита гострими шипам. Але це не відштовхує мене від моєї улюбленої квітки. Я розумію, що троянда просто має захищатись. Було б дуже прикро, якби таку красу поїли якісь шкідники або домашня худоба. <span>Існує безліч видів троянд: яскраво-червоні, темно-бордові, білосніжні, рожеві, кремові, жовті та інші. Вчені навіть вивели сорти з чорними пелюстками! А я серед цього розмаїття люблю саме червоні та рожеві троянди. Хоча білі теж прекрасні… Всі троянди дуже гарні, і складно вибирати серед них найкращий сорт. Я всією душею люблю цю квітку та завжди радію, коли бачу її.</span>
Префікс (до) ,корінь(каз),закінчення(и)
<u> Зозулині черевички
</u>Давним давно жила собі зозуля.Жила вона добре тільки підспівувала дітей своїх чужим батькам підкидала от і клопоту не мала.От і настав час гніздування всі птахи робили собі гнізда щоб вивести там потомство кожан хотів собі зробити гніздо якомога зручнішим.Зозуля тим часом вичікувала натупну няню для майбутньої дитини.Перед таким святом що скоро буде вільна одягла свої найкращі черевички і полетіла шукати вільні гнізда.От підлітає до одного потім до другого так майже цілий день пролітала от і настав вечір зозуля втомилася а всі інші по трохи дрімали підлетіла вона до гнізда дрозда і залишила там свою дитину.На ранок вона прокинулася і бувало вже хотіла йти на гуляння але черевичків не було.Полетіла вона їх шукати аж тут прилітає до сови і розповідає про своє горе як вона черевички загубила і як дитину підкинула а сова уважно вислухола і сказала щоб та полетіла до дрозда і забрала дитинку а там і черевички знайдуться але нехотіла вона повертати собі клопотів полетіла до дрозда іби то поглянути чи немає у них уже діток.Прилітає а черевичків немає там лише маленькі дрозденята уже а оміж ними ще одне яєчко лежить вона поглянула на їхніх діток похвалила і полетіла на зад до сови.Посіяла вона свої черевички так і не знайшла їх а тепер вони ростуть бо розсіялися вже по цілому лісі.
<u>Д</u><u />умаю тобі така казка сподобалася і допоможе тобі в чомусь)