"Прогулянка до осіннього лісу"
Осіння пора! Чудово неначе в казці, все навколо виблискує під яскравими промінчиками ласкавого сонечка.Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосних пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним, яскравим пензлем у жовтогарячий колір! Воно замріяно кружляє у повільному таночку...
Де- не- де з- під опалого листя виглядають маленькі лисички, їжачки, підберезники...
Як гарно! Як добре навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу!
Чудово блищало небо, засіяне зорями.
Я чую пісню,в щасті співану.
Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах.
Котить сонний Дніпро віками зажурені води.
Стоїть налитий синню день.
Вгорі цвіте блакить, усіяна хмарками.
Ще спить земля, укутана снігами.
Сниться вночі мені зорями вишите небо.
Сумно на небі,повитому в хмари.
Сплять,сивиною закутані гори.
Бриніла тиша,плетена зірками.
Низиною-ою канцовка -низин корень, розстрелений-ий канцовка- роз префикс стел -корень ен- суфикс
Я живу з найріднішими для мене людьми - мамою та татом. На їх любов я відповідаю добрими справами.
Мамі я допомагаю виконувати домашні справи. У суботу прибираю у своїй кімнаті, поливаю квіти. Коли мама затримується на роботі я з татом готую вечерю. У неділю відвідую своїх дідуся та бабусю. Я їм також допомагаю.
Добрі справи приносять радість моїм рідним.