Пропоную скласти такі 10 речень із дієприслівниками:
1. Міркуючи над текстом, я вирішив скласти власний твір.
2. Чоловік засумував, зупинившись у рідному краї.
3. Говорячи про Шевченка, варто не забути додати про його біографічні дані.
4. Притаївшись у куточку, котик чекав на мишку.
5. Пройшовши повз дівчини, хлопець посміхнувся.
6. Закінчивши урок, вчитель пішов до бібліотеки.
7. Дівчина поринає у мрії, співаючи.
8. Іде дощ, змушуючи усіх тікати з вулиць.
9. Почувши пісню, хлопець відчув, що в нього йдуть мурахи по шкірі.
10. Замислившись над майбутнім, вона вирішила вступати до університету
По шляху біжать жваві струмочки, крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось буркочуть.
просте розп неокл двоскл ускл однор присудками пош повне
Не маэ вус отака выдповыдь до 1 слова а до 2 немаэ коника на подвыръ ( став мены бали украънець
<span>Рослини - це зелені легені нашої планети. Вони забезпечують процес дихання. Без рослин наш світ не зміг би існувати. Ми повинні берегти їх. Для нас вони - неоціненний скарб.А ще треба зберiгати рослини,без них погане життя,нам би не було чим дихати.</span>
Над річкою Дніпром у селі Старому Кодаку жив молодий лоцман Карпо Летючий. Був він потомком запорожців — високий, чорнявий та кучерявий,сміливий. Добре знав усі дніпровські пороги змалку. Лоцманський отаман дуже любив Карпа й настановив його головним керманичем
<span>Якось приплив до порогів байдак із багатим товаром, і попросив купець найкращого лоцмана. Отаман послав Карпа Летючого, пообіцявши йому за добру роботу найбільшу плату. </span>
<span>Погода була тиха та ясна. Десь далеко шуміли пороги. Гребці дружно махнули веслами й полетіли, як на крилах. </span>
<span>Щасливо проминули три пороги. Карпо був гордий і радісний. А попереду вже гудів Дід, чи Ненаситець. Здавалося, що ревла череда волів або стріляли з гармат. </span>
<span>Білий гребінь хвилі пробіг по воді. Коли десь узявся вітер, ухопив судно й зніс набік. Карпо сам кинувся до стерна, закричав на гребців, але нічого не міг удіяти. Страшний камінь Крутько вхопив байдак і обкрутив його навколо себе, зламавши стерно. Гребці здійняли руки до Бога, і Карпо втратив пам'ять. </span>
<span>Коли Карпо прийшов до тями, то побачив пишний сад, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей. </span>
<span>До Летючого підійшли двоє чоловіків в одязі запорожців і сказали йому спускатися вниз із гори. Карпо здивувався — такі ці люди були високі, рівні, дужі! А запорожці теж із подивом запитали, чи всі люди в Україні стали такі мізерні та маленькі, як оце він. І розказали, що як зруйнували Січ, характерники ( зачарували її всю — з островом, , з козаками — і тепер вона тут. </span>
<span>Запорожці повели Карпа через ліс,, до свого товариства. Козаки були дужі, гарні, , розмовляли стиха, а здавалося, що то ревуть Дніпрові пороги. </span>
<span>Пройшли через пишний сад зі спілими яблуками та грушами, виноградом. У ньому спочивали старі запорожці. У другому саду співав сивий кобзар. </span>
<span>Далі всі пішли до гетьмана й сказали, що прибув чоловік з України. Гетьман розчулився, з його очей впали сльози й обернулися на квітки. Став він розпитувати Карпа про те, чи пам'ятають в Україні гетьмана й козаків, чи розказують про них попи, ченці.Про те, як живеться людям на світі, краще їм чи гірше, і чи й досі терплять від ляхів, татар . Карпо відповів, що про запорожців вони чули від кобзарів. Про татар уже й не чути, а ляхи, й москалі є. Зітхнув гетьман і сказав громаді, щоб ішли разом з ним до церкви помолитися за Україну.</span>
