Утворити в орудному відмінку слова:Туш, ніч, подорож, мати, вічність, юність, міць, повість, радість, сіль, піч, гордість.
Елена0612
Тушшю,ніччю, подорожжю, матір'ю, вічністю, юністю, міццю, повістю, радістю, сіллю, піччю, гордістю.
Пишеться разом---неподалік
<span>Вже відійшли люті морози, і на всьому відчувається подих весни. На вулицях розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями запарувала земля. Настала весна – найщасливіша пора для всіх людей. Все оживає, прокидається від зимового сну. На деревах з’являється листя, розпускаються квіти. Тепло, сонячно, радісно. Весняний настрій, вже не хочеться сидіти вдома, хочеться вийти на вулицю і гуляти, насолоджуватися цією прекрасною порою.</span>
Мне нравится професия худжник там много красок и фантазии вложены в картины
По зеленій галявині з жовтими квітками котився чарівний колобок. Дув легенький вітерець. Небо було ясне-ясне. Котиться колобок і пісеньку наспівує. Аж раптом побачив лисицю, та як дремене! Лисиця була голодна, а як побачила колобка, ще більш зголодніла. “Дожену і з’їм!” – вирішила лисиця.
Швидко котився колобок, стомився і зупинився біля ялинки. Бачить, ялинку рубає чоловік. “Допоможи мені, колобочку, я тобі у пригоді стану!” – благає ялинка. Почув це колобок і каже до чоловіка: “Не рубай ялинку, а я за це дам тобі пиріжків”. Погодився чоловік. Посідали біля ялинки і відпочивають.
Аж тут біжить лисиця. Хотів колобок бігти, а ялиночка каже: “Не бійся, колобочку, я тобі допоможу”. Скинула ялинка голочки на колобочка і став він чарівним їжачком. Лисиця хотіла його з’їсти, та тільки ніс поколола.
Колобок тепер не колобок, а колючий їжачок. Вдячний колобок ялинці за таку шубку!