Наверно потому что о них многие уже забыли.А некоторие даже незнали. Хотя возможно потому что ети книги как би просто сейчас не актуальны
Багато років минуло вже від того дня, коли Моховинка врятувала діда, але він всеодно кожен день навідується до неї, приносить смачненького, забирає до себе на свята. В Хухи народилося багато діточок, так, що і не порахувати. Вони любили, коли приходив дід, він приносив їм солодощі. Але одного разу дід не прийшов, Хуха занепокоїлася, одразу відчула, що щось не так. Вона вирішила попрямувати до нього додому, але шлях до нього був далекий, і їй було досить складно подолати його самій, тому вона бере з собою дітей. Вона стурбована, що їй доводиться ризикувати не тільки своїм життям, але й життям маленьких хух. Дорогою вони зустрічають хлопчика на велосипеді, він спочатку злякався, не зрозумів, що це за звірі, а потім згадав, що їм розповідав один дідусь. Хлопчик довіз родину хух до діда. Хуха Моховинка зайшла до хати і зрозуміла, що дід хворий. Він відмовлявся від допомоги, бо багато чого навчився за цей час від Хухи. Але Хуха Моховинка так просто не здалася, вони з дітьми залишилися і допомагали діду, до його одужання. За цей час, вони дуже звикли жити у хаті, до того ж, і діду вже була потрібна допомога. Вони вирішили залишитися. І так жили вони у злагоді, допомагали одне одному, і стала Хуха домовинкою. І кожен день збиралися у діда діти зі всього селища, щоб пограти із маленькими хухами, послухати дідових історій, та поласувати солодощами.
Жанр: філофофська лірика
Тема: пошук сенсу життя; вибір життєвого шляху попри важкі ситуації.
Ідея: автор закликає до оптимізму, не здаватися та прагнути кращого.
Віршовий розмір: тристопний анапест.
Для надання більшої виразності поет використовує неологізми (залізиста вода, мідянорогий місяць), метафори (трава принишкла, цвіркуни розспівались, молодість доспіє), порівняння (земля, наче книжка; молодість, наче природа).
Звуконаслідування «Дзінь-дзелень» допомагає створити звукові картини, що робить вірша експресивно насиченішим. Риторичні звертання (о зелень! о юність! о мріє!) виступають ефективним засобом зосередження й утримання уваги читача.
Епітети роблять <span>вірш експресивно насиченішим, викликають в читача найнесподіваніші асоціації.</span>
. Приказки. • Хліб у поті чола. • Земля — найпривітніша людська домівка. • З любові й терпіння народжується людина і хліб. • Природа — наша мати. За гріш не купити маку, а за гривню — правди.
3.11.2. Народна мудрість. • Є таке наврочливе око, що його все на світі боїться. • Всередині рожевий віночок — непорочність зі знаком сонця (квітка нарциса).
3.11.3. Людина і чаклунство. • відвідування матері з сином знахарки, яка лікувала хлопця тим, що «качала й виливала куряче яйце». • «Село звинувачувало відьом, нечисту силу: це вони наслали спеку. Зібрався хресний хід, кропили, обходячи поля».
3.11.4. Свята. • Люди для того їх і понаставляли, щоб легше було перебути зиму. Мати внесла в хату снопа, а він водив коляду, стукаючи в замерзлі вікна, просячи дозволу славити сонце, яке повернуло до тепла й привело Новий рік. Потім на озері прорубано ополонку — святили воду, а він вийшов із-за пазухи й пускав голубів: вода — на здоров’я, голуби — на щастя. Їли кутю... найбільше свято — воскресіння трави...»
Пересторога - попередження, заборона
Непогасна - невгасима, немеркнуча