Одного разу мені приснився сон. Сон про мій випускний. Випускний це особливий день для кожної людини. Для мене він почався з гарячої чашки чаю. Я лежала в ліжку з закритими очима і думала.Думала про те, що це все,це останній день в школі. В мене були протилежні емоції.З одного боку я рада що закінчую школу,що почнеться доросле життя,але з інакшого,я розумію,що буду сумувати за школою,за вчителями,за однокласниками,які за стільки років стали мені як рідні.
Сьогодні в дворі школи зібралось дуже багато людей.Серед них діти,для яких закінчився перший рік в школі,вчителі,випускники та їх батьки,які переживають за своїх дітей,переживають через те,що розуміють,що їхні діти виросли,що вони вже не ті маленькі дітки яких вони вели за руку в перший клас.
Дотикнути - дотик (безсуфіксний спосіб, твірна основа - дотик).
Іван Дробот молодий спеціаліст з приемною зовнишністю та скромним лицем хвилювався.
Київ перед нами.
Повечерявши полягали спати.
Таня втомившись біля дидусевих ніг слухає його сумовиті легенди.Чіпка наперекір світові й людям якийсь веселий,радісний.
Антоним- сумувати ,<span>плакати ,<span>голосити
</span><span>
</span></span>
Відповідь: подаючи. (як? — подаючи, подавати — що робити?)