Без-як-ий, роз-зи-ра-ти-ся, вїха-ти; з'я-су-ва-ти,о-ке-ана, мо-роз
Чого сьогодні не вистачає українцям
Багатостраждальною і довгою була дорога українського народу до власної держави — через століття царського свавілля та іноземного гніту, через більшовицькі голодомори і ГУЛАГи, через фізичне знищення національної інтелігенції та сільського господаря, крізь лихоліття Другої світової війни. Українська держава формувалася упродовж тривалого часу. Народ України віками творив свою незалежність, не раз виборюючи її і, на жаль, втрачаючи.
Не треба переконувати нікого в тому, що поява на карті незалежної Української держави була не щасливим випадком, а закономірним відновленням історичної справедливості. І все ж: чому ми не можемо зрівнятися з великими європейськими державами за рівнем життя? Чого не вистачає нам для цього? Запитання риторичне. На нього шукають відповідь і політики, і публіцисти, і науковці, і звичайні громадяни.
Як на мене, не вистачає нам послідовності у патріотизмі. Можливо, тому, що упродовж віків завойовники намагалися залишити Україну без національного "Я", без духовних поводирів. Довгі століття рабства залишили у свідомості українців відбиток смиренності. Хоча саме бунтівний дух українців не дозволив нікому знищити нас як націю. Про патріотизм написано і сказано багато. Мені хочеться висловити свою точку зору. Я вважаю, що наш патріотизм якийсь кострубатий, суперечливий.
У компанії, де зібрались 2-3 українці, неодмінно почуємо розмови про наш народ, про державу. Ми дорікаємо усім у несумлінності. Разом з тим, на своєму робочому місці майже кожен намагається працювати у півсили. Усі прагнемо добробуту, але ще зі шкільної парти нас розморює лінь; скаржимось: так важко вчитись. Ми вміємо щиро співчувати і не вміємо радіти чужому щастю. Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в українській мові взялися прислів'я: "На тобі, небоже, що мені не гоже", "Моя хата скраю, я нічого не знаю"? Це про нас. Тому нам потрібно багато змінити, щоб стати сильними.
То все-таки, чого бракує українцям? Думаю, що патріотизму та єдності. Лише тоді, коли будемо підтримувати один одного в усіх починаннях, зможемо обрати правильний шлях, навчимося відрізняти біле від чорного, свободу від рабства, справжнє щастя від примарного.
Тож "єднаймося, брати мої"! — чуєте Шевченкові слова?!
1) Стомившись, день схилилась на плечі. Спізнившись мову плакали німії, і раб, стрічав надію в безнадії. Горобці ганяючись один за одним шугали в гіллі, й оббивали крильцями листя. Славко лежав на вигрітій сонцем траві і, спершись на лікті, байдуже дивився в чисте поле. Усяка пташечка, радіючи співала. Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже швидко бігає. Вона, не звикла сидіти, склавши руки. Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають.
Перед новим роком всією сім'єю прикрашають кімнати, ялинку . Готують стіл. Дорослі та малі з нетерпінням чекають на новий рік. Це дивовижне свято для дітей . Адже їх чекають подарунки під ялинкою, яку вони допомагали прикрашати. Коли настає свято, загадують бажання на листочку, потім запалюють папірець і вкидають в шампанське.Діти відкривають подарунки. Мені дуже подобається Новий Рік та зимові свята.
Якось повертався козак із війни. Ноги в нього боліли. Сів він під ліщину, щоб відпочити. А дерево йому так в очі і припало, лице йому лоскоче. Уподобав він ліщину, а вона йому говорить,щоб він взяв її із собою.
Запхнув козак гілочку за пазуху, а вона йому співає. От і зробив він з неї сопілочку. Мало стало козакові однієї сопілочки. Він зробив сопілочку з верби, калини і бузини. Кожна мала свій звук і призначення.
Калинова та яворова сповіщала людей про народження дитини. Якщо дівчина – то калинова, хлопець – то, звісно ж, яворова. Кожен хто чув гру на сопілці з бузини прощався з покійником.
Гра скликала людей і відкликала злих духів від душі. Робота в селі завершувалась і розпочиналася грою на сопілці. Це відбувалося тому, тому що сопілка прикликала радість і щастя, а відганяла смуток і горе.
Сопілка супроводжувала різу роботу. Це могло бути копання криниці, будування підвалу чи інша корисна праця. Завдяки сопілці справа завжди закінчувалася гарно.
Завдяки своєму привабливому співу сопілка на всі часи стала улюбленим інструментом українців.