Підвода - водити, заводити, поводитись, наводити
Будити - пробудження, збуджувати, збудить.
Листок - листяний, лист, безлистяний, листячко,
<span> Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.</span>
Моя молитва нехай лине, До Тебе наче фіміам. І серце лине беззупинно В чудовий Твій небесний храм. Боже, я молю за Україну, Боже, молю Тебе за людей. Ти їх прости, Ти їх спаси І милість Свою нам яви. Боже, я знаю, що Ти будеш з нами В Храмі Своєму під небесами. Радість і мир Ти дарував, Життя за людей віддав В книгу життя нас записав. В Своєму Слові живому Ти для життя веління дав. Щоб люди всі молились Тому, Хто на хресті за них вмирав.
<em>О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були</em><em /><em>Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий</em> <em>Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу</em><em> Радість життя, сум, кохання- все це здавалося йому зараз незнайомим І нагорі, і у кімнаті- всюди було темно</em>