Характер - це індивідуальне поєднання найбільш стійких, істотних особливостей особистості, які визначають ставлення:
1) до самого себе (міра вимогливості, критичності, самооцінка);
2) до інших людей (індивідуалізм або колективізм, егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, грубість або ввічливість тощо);
3) до дорученої справи (лінь або працьовитість, акуратність, відповідальність або безвідповідальність, організованість); 4) у характері відображаються вольові якості, (готовність долати перешкоди, душевний та фізичний біль, наполегливість, самостійність, рішучість, дисциплінованість).
Характер - це не проста сума різних психічних властивостей людини, не надбудова над інтелектуальними, емоційними і вольовими рисами. Він являє собою своєрідний їх синтез, породжений взаємодією людини з навколишнім світом упродовж життя.
У характері виявляється індивідуальність людини. У повсякденному житті існує думка, що характер властивий тільки деяким людям. У цьому разі під характером розуміють тільки позитивні риси людини, які виявляються в її енергійності, рішучості, наполегливості тощо, тобто про деяких людей говорять як "про людей з характером", при цьому їх протиставляють "слабохарактерним" і "безхарактерним". Але безхарактерність також є виявом особливостей характеру.
Оскільки характер є стійкою характеристикою особистості, знання характеру дає змогу передбачити і тим самим коректувати її очікувані дії та вчинки. Риси характеру особистості слід відрізняти від її ситуативних реакцій. Так, людина може бути не досить ввічливою та грубою в стресовій ситуації, але це зовсім не означає, що вона груба та неввічлива. Тому рисами характеру є не всі особливості людини, а найістотніші та найстійкіші.
Характер людини формується протягом усього життя людини. Значну роль при цьому відіграють суспільні умови і конкретні життєві обставини, у яких відбувається життя людини.
Дуже тяжко виділти одну найскладнішу заповідь, бо "<span>заборонений плід солодкий".
Але все ж таки, для мене, складною зжається саме ця заповідь: </span><span>Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого. Бо, людина схильна до того, щоб дивитись на своїх ближніх та порівнювати свої достатки з чужими. Так було й так буде. Але головне, мені здається, не в тому, щоб " пожадати щось іншої людини", а в тому, щоб перемогти це відчуття, щоб переступити через це і піти далі, як переможець. Але це дуже складно зробити -завість робить своє діло. Тому, саме ця заповідь здається мені найскладнішою </span>
Триста вісімдесят п*ять книжок, одинадцятитомний словник, на шістдесятому поверсі (в цьому не впевнена чи правильно), у двадцять першому столітті, трьохсотлітровий акваріум, тримільйонне місто, двохкімнатна квартира, двісті п*ятдесят три депутати, п*ятиенний робочий день тиждень.
Твір на тему "Час, цінність часу"
Ми не можемо побачити час, але саме за допомогою його ми вимірюємо наше життя. Виходить, що час існує, хоч його не можна взяти руками, стиснути або розтягнути за власним бажанням.
В цьому світі потрібно робити добро , бо він перетвориться на жорстокий , бездушний світ. Є таке прислівя ,, стався до інших так , як хочеш щоб ставилися до тебе,,. Не щодавно мені допомогли, коли я впала, я була дуже рада , що надімною ніхто не сміявся , а навпаки допомогли. Поступилися місцем у транспорті. Потрібно допомагати іншим у важких ситуаціях. І коли тобі стане погано , тебе підтримають.
