Ответ:щонайчервоніший, недорозвантажено, якнайсильніший, несказаний, щонайгарніший
Объяснение:
Перший місяць осені за календарем – вересень. Тихі задушливі вересневі
дні ще теплі, наче літні. Та подих осені вже відчутний у верченій і
нічній прохолоді. День народжується в осінньому серпанку, але поступово
туман зникає розсіюється. Нерідко початок вересня дівує своїм теплом,
яскравістю, здається, літо повернулося. Сонце ще довго сяє на ясному
небосхилі, то воно вже не таке гаряче, як влітку, а ніжно-ласкаве,
лагідне. Повітря прозоре й легке в ньому далеко чути кожен звук. Проте
зменшення світла і зміна кольорів у природі вказують на осінь.
Вітер підхоплює крилаті насінини берези й липи, клена і сосни й
переносять їх на парашутиках з легких пушинок подорожують з місця на
місце й насінини кульбаби та осоту.
Помітно скорочується день. 23 вересня по всій земній кулі день дорівнює
ночі – рівно по 12 годин кожний. Тому й звуть його днем осіннього
рівнодення. Після нього ніч стає довшою, а день зменшується. Настають
короткі осінні дні.
Жовтень – наступний місяць осені. Назва його пов’язана з кольором, що
переважає в цей час у природі. Листя на більшості дерев, трави та багато
інших рослин розфарбував жовтень в усі відтінки жовтого й червоно
кольорів.
Пагорби й схили відсвічують багряно-жовто-золотистими барвами. Вітер
починає зривати яскраве листя з каштанів і кленів, осик і берізок.
Відцвіло на озерах латаття. На осінніх полях і луках стало зовсім
порожньо. Більшість квітів уже відцвіла і розсіла своє насіння. Лише
подекуди ніжне синювато-лілове суцвіття свербіжниці прикрашає луки. ЇЇ
маленьке суцвіття нагадує айстри. Зустрічаються ще зрідка і
яскраво-жовті блискучі квітки золотавих калюжниць. Неподалік од них
розкидані купками братки їхні біло-жовто-фіолетові малесенькі пелюстки
виглядають поміж травою. Це вони вдруге зацвіли серед осені. А на
газонах та в садках ще милують око різнокольорові хризантеми: білі,
рожеві, блідо-фіолетові, золотисто-червоні.
Короткі дні у листопада. Вранці стеляться над землею білі тумани.
Пізньої осені на болоті достигає журавлина. Її красиві червоні ягідки
видно здаля – лежать собі зверху на купині. Журавлина зовсім не боїться
морозів, тому збирають її пізно восени чи навіть узимку.
Листопад – ворота зими. Нерідко буває, що й сніжок випаде.
Дивні перетворення відбуваються у лісі. На куща крушини глянцеві чорні
ягоди. Поряд з достиглими є немало напівстиглих – червоних і зовсім
зелених, а на окремих гілочках подекуди ще білесенькі квіточки. На
ліщині де-не-де помітні останні горішки. Часом на лісових галявинках
вогником спалахнуть квітки льону.
Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)
Має шкір сім, витискає сльози всім. (Цибуля)
Що то за птах, що на вісьмох ногах? (Комар)
В одній скрині сімсот козаків. (Мак)<span> </span>
Шість ніг,дві голови, один хвіст, четверо очей, два носи. (Вершник на коні)
Два брати, Обидва Кіндрати, через дорогу живуть, один одного не бачать. (Очі)
Ахіллесова п'ята - вразливе місце.
<span>Вовчий апетит - постійне бажання їсти.
</span>
Ні вони неможуть бо бе однорідних речень не можуть гоорити<u /><u />
