Часто он совершенно забывал повод, по которому он рассказывал,увлекаясь рассказом<span>, тем более что рассказывал он очень искренно и правдиво. </span>
<span>Она, не смущаясь, через всю залу шла прямо ко мне, и я вскакивал, </span>не дожидаясь приглашения<span>, и она улыбкой благодарила меня за мою догадливость. </span>
Когда нас подводили к ней и она не угадывала моего качества, она,подавая руку не мне<span>, пожимала худыми плечами и, в знак сожаления и утешения, улыбалась мне. </span>
<span>Когда делали фигуры мазурки вальсом, я подолгу вальсировал с нею, и она, </span>часто дыша<span>, улыбалась и говорила мне: «Encore». </span>
<span>Музыканты уж с каким-то отчаянием усталости, знаете, как бывает в конце бала, подхватывали все тот же мотив мазурки, из гостиных поднялись уже от карточных столов папаши и мамаши, </span>ожидая ужина<span>, лакеи чаще забегали, </span>пронося что-то.
«Смотрите, папа просят танцевать», — сказала она мне,<span> указывая на высокую статную фигуру ее отца</span><span>, полковника с серебряными эполетами, стоявшего в дверях с хозяйкой и другими дамами. </span>
Дождавшись начала мазурочного мотива<span>, он бойко топнул одной ногой, выкинул другую, и высокая, грузная фигура его то тихо и плавно, то шумно и бурно, с топотом подошв и ноги об ногу, задвигалась вокруг залы. Грациозная фигура Вареньки плыла около него, </span>незаметно, вовремя укорачивая или удлиняя шаги своих маленьких белых атласных ножек<span>. </span>
<span>Когда же он, </span>быстро расставив ноги<span>, опять соединил их и, хотя и несколько тяжело, упал на одно колено, а она, </span>улыбаясь и поправляя юбку<span>, которую он зацепил, плавно прошла вокруг него, все громко зааплодировали. </span><span> </span>
Крило літака, крило птаха. Ручка дверна, ручка письмова. Голова людини, Голова колгоспу.
Перша кома пояснює те, що це складнопідрядне речення з підрядним місця.
Друга кома пояснює дієприслівниковий зворот
<span>Тому-що на цій землі я зробила свої перші кроки та посадила перше дерево, пішла до школи, здобула знання, знайшла вірних друзів. Ще з дитячих років мій край назавжди полонив мене чарівною красою природи. Мальовничі простори, через які несе свої води річка Південний Буг, прекрасні в усі пори року. Навесні мій край буяє білим цвітом садків та звучить дзвінким співом птахів. Улітку – шелестить золотим колоссям пшеничних полів та вабить теплими хвилями місцевої річки. Восени – потопає в осінньому вбранні численних лісів та ароматі дозрілого щедрого урожаю. А взимку мій край вкривається найпухкішою білою ковдрою снігу і розносить у повітрі казковий настрій новорічних та різдвяних свят.</span>