Друг. Що це взагалі таке? Це та людина, яка тебе ображає чи може вдарити? Ні. Друг - це людина, яка і в горе, і в радість буде завжди з тобою. А що ж таке "Справжній друг"? У кожної людини своя думка. Для когось справжній друг - це іграшка, з якою можна погратися, зламати і викинути. Для іншого це трохи більше. Це радість у всіх моментах життя. А для мене друг, Справжній Друг, - це сонце, яке освітлює моє життя своїм оптимізмом та взаємодопомогою! Я люблю всіх своїх друзів, бо коли тобі сумно, ти плачеш, друзі візмуть, куплять тобі сік та мандарини, прийдуть і будуть з тобой плакати.... Плакати не від горя, а від сміху. Не покидайте своїх найкращих та справжніх друзів, бо всі друзі, навіть мало знайомі - це все одно Друг. Справжній друг не покине тебе, він заради своїх планів та інтересів піде з тобою хоч на край світу! Бережіть тих, хто вам потрібен. Цінуйте тих людей, які з вами, цінуйте кожні хвилини свого життя разом із друзями, цінуйте дружбу, не покидайте її на призволяще. Бо цінність дружби - це найдорожщий скарб, який є у людини, бо людина без друга, це як риба без води.
1. Вони знову !
2. Вилазка до шафи.
3. Розмова під акацією.
4. Прогулянка з Ростиком.
5. Мандрування в часі.
6. Щедрий вечір, добрий вечір .
7. Ревізія у шухляді.
8. Іди,Іди,дощику!..
9. Всі знайомі,всі свої.
10. До старого парку.
Твір на тему "Чи варто торгувати честю та гідністю заради високого титулу" до комедії "Міщанин-шляхтич"
На питання, чи варто торгувати честю та гідністю заради високого титулу, блискуче відповів Мольєр у своїй дуже смішній і повчальній комедії "Міщанин-шляхтич". Звісно, ні - і історія пана Журдена тому яскравий приклад. Він так хотів стати дворянином, що втратив і здоровий глузд, і добре ім'я, і честь з гідністю. Він став посміховиськом.
Над Журденом сміялися, його використовувати у своїх корисливих цілях інші - і дворяне, і вчителі, яких він наймає і яким платить чималі гроші, і навіть ремісники. У цьому всі вони дуже схожі: і граф Дорант, що без сорому бере у Журдена гроші у борг і не віддає, і кравець, який переконує Журдена, що "усі дворяне таке носять", і той вірить.
Журден так і не отримав жаданого дворянства. Замість цього, він позбувся і грошей, і репутації. Навряд чи дворянство варте цього. Я вважаю, гарна людина у любому статусі гарна, а підла - завжди підла.
Мабуть, немає людини, яка б не замислювалася над питаннями: чи так вона живе? Чи гідна називатися людиною? Що залишить після себе нащадкам? Замислююся над цим і я...
Думаю, що людина відрізняється від інших створінь природи духовністю, здатністю до розуміння і всепрощення. Звісно, що кожна особистість — неповторна! Але вважаю, що завдання кожного — робити світ навколо себе добрішим, більш гуманним, допомагати ближнім, довіряти, розвивати свої творчі здібності, поважати інших. Ми всі прагнемо жити комфортно. А душевний комфорт можна мати тільки тоді, коли сам робиш добро й у відповідь отримуєш таке ж ставлення від інших. Думаю, що зло й ненависть спустошують людину, а значить — частково знищують її.
Нещодавно на уроці літератури ми вивчали вірш В. Симоненка "Ти знаєш, що ти — людина?", де поет розкрив місію людини на землі: творити добро, жити за законами моралі, поважати й цінувати неповторність людської особистості:
Ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Автор наголошує на тому, що кожна людина неповторна, має право на повагу, любов, щастя і свободу.
У поезії порушено ще одну важливу проблему — швидкоплинності людського життя. Ми ще молоді, здається, усе життя попереду. Але насправді день пролітає за днем. Здається, учора була весна — і ось уже осінь за вікном вкриває золотим дощем вулиці. "Завтра, завтра, завтра — і так минає життя", — говорили давні римляни, і можливо, "завтра"
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Часто ми забуваємо сказати теплі слова любові рідним, допомогти друзям, сподіваючись на "завтра". В. Симоненко звертається до нас, читачів, із проханням жити повно, цінувати кожен день:
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Але що ж треба зробити мені, щоб бути дійсно Людиною? Вважаю, що повинен сумлінно навчатися, потім обрати спеціальність до душі, а ще — створити міцну родину. Також хочу бути вірним другом, люблячим і вдячним сином, людиною, на яку завжди можна покластися. Хочу жити так, щоб мене поважали.
Невже цього замало, щоб бути Людиною?
