1)Як звалиГоловного героя?(Климко) 1-а Буква К
2)По що Климко пішов за Слов'янськ? (Сіль) 3-я Буква Л
3)Ким працював дядько Климка? (машиніст) 4-а буква И
4)Як звали тітку котра на певний час приютила Климка?(Марія) 1-а Буква М
5)Як звали дядька Климка?(Кирил) 1-а буква
6)Як звали доньку Наталії Миколаївни"Вчительки" (Оля) 1-а буква О
Народна пісня — духовне обличчя нації. Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава. Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу. …Народні пісні для України — все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці — народний літопис, живий яскравий, сповнений барв, істини, який розкриває все життя народу. Українські народні пісні будуть покладені в основу літератури майбутнього. А пісня — це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня, тим ясніш душа. Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна. Пісня — це коли душа сповідається.
Найчастіше сатиру вживає автор в ставленні до мартина. сатирично зображено звернення мартина до марусі:
мартин: Марусю, скільки раз я тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому... Ти ціми словами, мов батогом по вуху мене хльостаєш..
Гумор---- Мартин: От я як трісну тебе в пику твою репану, то ти не тілько Степана Мартиновича будеш паничем величати, та й мене не хаяєном а паном зватимеш.
Омелько: Та за що ж биться? Панич-то й панич, пан- то й пан! Хіба мені язик одпаде, коли я вас буду паном величать? Про мене, мені однаково. Звелите, то й юнкером вас зватиму.
Іронія----- Націєвський: зразу збила! О, яка гострая і строгая! Нам з привички.Інший раз,як вернешся од Шулемки, так ще тяжче ляжеш,одначе діла в нас ніхто не робе!.. А ви вишиваєте?
Марися:Ні я не вмію, так сидю, батько звелів вас піджидатиза п*яльцями, щоб ви подумали, що я баришня.....
Ми люди знаємо ,що нажаль ми не розуміють мову інших живих істот ,але прислухавшись ближче ми можемо помітити як між собою вони ,начеб то , спілкуються.Нам було б цікаво дізнатися про що вони хотіли один одному сказати.
Я погоджуюся з цим твердженням цілком і повністю. На мій погляд, честь і совість цінніші за гроші. Якщо людина втрачає гарні людські риси заради того, щоб розбагатіти, то, на мій погляд, це нерівноцінний обмін. Багатий мерзотник - це в першу чергу мерзотник, а бідна чесна людина - в першу чергу чесна, а потім вже бідна. До того ж, життя - дуже непередбачувана річ: зараз гроші є, і багацько, а завтра ти їх втратив усі. І нічого не лишилося, бо у багатої безчесної людини немає нічого, крім грошей: ані друзів, вні кохання, ані поваги людей.
Якщо жити чесно, правдиво та праведно, то набудеш те, що цінніше за гроші і не втратиш зненацька. Це - любов, добре ім'я, дружба, повага. Тебе не кине кохана людина, бо вона полюбила тебе бідним - а це означає, що любить вона тебе, а не гроші. Друзі раді бачити тебе просто так, бо ти гарна людина. З цим легко і приємно жити, навіть якщо живеш бідно.