А) Хочеш, розповім я (казку) гір?
б) У (хвилях) ночі десь грім гуркоче.
в) У грушах своїх загрузає (осінь).
г) Кришталеві (джерела) до весни укрила крига.
Підмети виділено. Правильна відповідь в).
Двое детей играли в прятки
Шестеро девочек ели пицу
Трое мальчиков играли в футбол
Семеро собак бежали по улице
Трое поросят строили домик
Осінь іде, а за собою дощі веде.Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.Літо дає коріння, а осінь — насіння.
Український народ - це найспівучіший народ. Пісенна скарбниця українців налічує понад триста тисяч пісень.
Люди,з давніх давен скадали пісні. Вони співалися на свята Івана Купала - купальські пісні,є також щедрівки,колядки,коли ходили люди на жнива - то співали жниварські пісні. Навесні,коли люди зустрічали весну,то співали веснянки.
Народна пісна - це частина України,немає такого міста в нашій країні,де б на свята не лунали веселі пісні. Не буває,щоб на зимові свята,по вулицям ми не чули дзвінких щедрівочок чи колядок.
Отже,народна пісня відіграє важливу роль,у житті кожного українця. Коли слухаєш українську пісню,то стає весело на душі і легко. Це,один з символів української творчості,українського народу.
Маленькій Оленці дуже хотілося впіймати горобчика. Але той не давався в руки. Тоді вона надумала склеїти горобчика з сірого пір'я.
Розрізала в подушці маленьку дірочку. Набрала сіренького пір'я. З тіста зліпила голого горобчика, обмазала вишневим клеєм. Нату-лила пір'ячка.
Ось і горобчик готовий — сіренький, з тоненьким дзьобиком, з чорними оченятами, як макові зернятка. Посадила Оленка горобчика на підвіконні. Насипала йому пшонця, поставила водички.
Мовчить горобчик. Накришила хліба — мовчить горобчик.
Але ось надворі над вікном зацвірінчала горобчиха до своїх діток.
<span>Підняв голівку Оленчин горобчик, повернувся до відчиненого вікна, розправив крильця...</span>