Спідниця, зшита моєю бабусею, сподобалась усім моїм подругам.
<span>основні ознаки-доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),поєднання логічності доводів і полемічності викладу,поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,наявність
низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського
тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,наявність художніх засобів(епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).</span><span>Основними мовними засобами публіцистичного стилю є-синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивнихсталих словосполук, перифраз,уживання в переносному значеннінаукових, спортивних, музичних, військових та
інших термінів,використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор,
-ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,різні типи
питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,влучні афористичні, інтригуючі заголовки.</span>
Прикметник - це частина мови, яка описує предмет, відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
