Легенда о Тристане и Изольде впервые была обработана литературно во Франции, куда занесли сказание, вероятно, потомки британских кельтов, бретонские жонглеры. Впервые французский роман об этих возлюбленных появился в середине 12 века, но не сохранился. Позднее предание о Тристане и Изольде использовало множество французских поэтов 12 века, например, жонглер Беруль, трувер Тома (иначе Томас), Кретьен де Труа, а в начале 13 века - Готфрид Страсбургский и многие другие. Известны итальянские, английские, испанские обработки этой легенды, относящиеся к 13 столетию, чешская обработка (14 век), а также сербская (15 век) и другие. Романы о Тристане и Изольде имели большую популярность. Их сюжет - история взаимоотношений трех действующих лиц: Изольды, Тристана, а также Марка<span />
Внутренняя политика Отказ от политики массового террора; Стремление консолидировать весь класс землевладельцев; Меры во время голода: Разрешение перехода крестьян от одного владельца к другому Освобождение холопов, которых землевладелец не мог прокормить Бесплатная раздача хлеба Организация работ, оплачиваемых хлебом Твердые цены, наказание спекулянтов Поддерживал посадское население, облегчал положение тех, кто занимался ремеслом и торговлей. Делал все возможное для оживления катастрофически упавших ремесел и торговли. Широкое строительство городов в Поволжье Поддержал освобождение православной церкви от формальной зависимости от Константинополя; 1589 – учреждение патриаршества.
Внешняя политика Укреплял и расширял границы страны. Улучшил оборонительные сооружения Москвы и Смоленска. Соловецкий монастырь стал неприступной крепостью. Возрос международный авторитет России. Избегал войн с соседями (15-летнее перемирие с Польшей). Россия получила Ивангород, Ям, Копорье, выход к балтийскому морю. Расширение международных связей.
Номер 7 потому что небольшая цена на хлеб и большие большие налоги могли вызвать недовольство граждан а это привело к распаду Испании
У 1246 р. Данило останнім з руських князів поїхав до Золотої Орди. Татари звернулися до нього з вимогою “Віддай Галич!” Можливо, хтось із князів руських просив Галич у татар. Становище Данила було надзвичайно важким, бо він не міг розпочати боротьбу з татарами, коли за ними стояли Ростислав з уграми, а головне — непокірне боярство. Тим не менше, Данило отримав від татар підтвердження прав на князівство для себе і нащадків, але змушений був визнати себе “мирником”– союзником татар, їх васалом. Порівняно з іншими князями, Данила татари приймали “милостиво”, але почуття образи на татар було глибоке і у князя, і у всіх підданих. “О зліша зла честь татарська!” – писав про цю подію літописець. Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає”.
І справді, щойно закінчив Данило сорокарічну боротьбу за об’єднання Романової держави блискучою перемогою, як змушений був визнати себе ханським “холопом”. Усе життя відтоді присвятив він підготовці до нової боротьби – за звільнення від татарської неволі. Подальша діяльність Данила свідчить про те, що він тільки за крайніх обставин підпорядковувався Орді, щоб
отримати перепочинок і зібрати сили для вирішального бою. Саме для цього Данило будує нові фортеці, і водночас шукає зв’язків у Західній Європі для спільної боротьби з азіатськими поневолювачами.
