Галино,Галю,Галюно,Марине,Манє,Миколо,Микольце,Колюне,Саво,Луко,Яремо,Дарино,Софіє,Меланіє,бабуся Гафіє,бабуня Ольго,тітонька Ганнусе,сестрице Маріє, добродійко Ганна Семенівно, сусідонько Хатриця,пані Орисе,пані Зосе.
Галино,піди в магазин.
Марине,допоможи мені,будь ласка.
Нарешті завітала до нас довгоочікувана пора жовтня - чаклуна, чия хода доноситься до нас ласкавим шелестом пожовклих крон, чий пензель дарує людям полотно тихого багряного гаю, що по-особливому красен дивовижними чарами матінки - природи.
Часто ми можемо почути від дорослих, в телепрограмах, прочитати десь в книзі чи іншому інформаційному джерелі, що всім потрібно творити добро. Але багато хто розчарувався в необхідності творити добро, адже з екранів телевізора, з реальних життєвих ситуацій ми можемо побачити, що воно, на жаль, не завжди повертається до тебе тим самим. Так чому ж все-таки треба робити добрі справи? В першу чергу – для себе. Хіба вам не буде приємно, коли людина, якій ви допоможете, скаже вам елементарне “дякую”? Творити добро – це моральна потреба будь-якої людини. Адже від чиєїсь посмішки, подяки одразу краще стане на душіАле це не найголовніше, не потрібно корисливо робити добро, робіть це не заради подяки, а просто для того, щоб щиро допомогти людині, і вам самим від цього стане краще.
Робити добро – це просто. Не потрібно боятись подати комусь руку допомоги Для цього не потрібно здійснювати героїчні вчинки, воно проявляється в буденних речах – допомогти бабусі перейти дорогу чи віднести важку сумку, дати їжі бездомній тварині та багато інших повсякденних речах. І той, хто навчиться робити добро просто по волі своєї душі, не чекаючи щось натомість, стане дійсно щасливою, благородною людиною.
Мій дідусь каже:"Люби батьків своїх".
"Колись я жив за кордоном,-каже пан,-було там багато хорошого, але я люблю свою рідну землю".
"Записуємо домашнє завдання!"-каже всім вчителька.
"Де найкраща в світі земля?- питаю дітей.-Лише на Україні".
Чотириста двадцяти шістьох