У Стародавній Русі - срібний злиток вагою близько фунта, який служив грошовою одиницею
Твір про улюблений урок на 6 речень пропоную скласти так:
Мій
улюблений урок - це малювання. На кожному уроці я натхненно малюю
природу, портрети, натюрморти. Я мрію навіть записатися до художньої
школи. Найбільше я люблю малювати гуашшю, але інколи малюю і
фломастерами з олівцями. Малювання розвиває нашу фантазію та дарує нові емоції. Я сподіваюсь, що навички малювання мені знадобляться у майбутньому.
На мою думку якщо ми не почнемо щось вложувати в державу якусь певну часточку себе то і держава сама не збуджується .Коли ми захочимо разом з людьми об'єднатись то ми станемо сім'єю -нацією.А якщо ми не захочимо нічого то ніхто не зробить з нас націю.
Отже,ніхто нам не збудує держави коли ми її самі не збудуємо і ніхто з нас не зробить нації,коли ми самі нацією не схочемо бути!!
1. 1) лункі октави; 2) октави дальніх голосів; 3) вечірній простір.
2. а) дивляться на небо; в) посеред неба; г) бути на сьомому небі
Рідною є для нас земля, де ми народилися. Цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. Це скарби, даровані Богом. Я не розумію людей, які кидають свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. Любов до батьківщини називають патріотизмом. Це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу.
«Чому, сказати, й сам не знаю,Стежина в ріднім краї...Наша земля — Україна. Любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. Мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом.
Для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами.
Мій образ рідної земліРідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. Кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний.
такими задушевними рядками висловив поет-пісняр Андрій Малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, мову...
Ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»Живе у серці стільки літНебо єдиною в світі батьківщини.У кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. Рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і поразки...
