Багатства природи.
У наших лісах,у садах і на левадах водиться багато різних птахів і дрібних звірів. Розлогі степи і просторі пахучі луки з численними озерамий річками, що густо поросли осокою, очеретом та кущами, теж добрий притулок для дичини. Тут живе багато всякої птиці,риби,диких бджіл та невеликих звірків. Тому не дивно, що є багато охочих убивати пташок,ловити рибу,збирати дикий мед та полювати на звірів,особливо на зайців.
Але багатства природи не можуть бути невичерпними. Тому слід дбайливо ставитися до них і не знищувати бездумно. І так уже багато птахів і звірів занесені до Червоної книги,а отже, є рідкісними, і нам слід їх берегти. Будьте уважними до природи, і вона віддячить вам сторицею.
Именительный падеж - телефон
Родительный падеж - телефона (Нет кого? чего?)
Зимовий ранок відрізняється ще й надзвичайною тишею. Ні людей, ні птахів, ні якихось тварин вуличних немає. Всі сплять, всім холодно. Навіть сонця ще не видно, воно не викотилося поки з-за обрію. Теж відчуває, що рано, і що можна солодко поспати ще кілька хвилин. Ось лінія горизонту починає червоніти. Це означає, що сонце все-таки вирішило прокинутися. Нарешті! Зараз зимовий ранок озарится чудовим світлом перших його променів. Лінія стає яскравішим і товщі, обриси лісу десь далеко стають чіткішими. Ось, нарешті, з'являється перший промінь, схожий на світло від величезного ліхтарика. Він недовго буде самотній, через секунду до нього вже приєднаються інші промені, такі ж як перший. А пройде ще пара хвилин, і з-за обрію викотиться саме сонце, величезна, виспатися і сяюче. З'являється відчуття, ніби воно щойно умилось, так яскраво воно блищить і сяє. Своєю яскравістю сонце заражає все навколо: дерева, снігові замети та доріжки, будинки. Тепер і вони теж починають блищати і виблискувати, переливаючись і засліплюючи всіх, хто посміє наблизитися до них. Такого ранку не хочеться сидіти вдома. Хочеться вийти і пройтися по цьому сяючому снігу, який схожий на величезне зібрання крихітних діамантів. Він не виглядає м'яким і пухнастим, навпаки, здається, що це щільний килим з маленьких шматочків твердого льоду. В голові вже зараз лунає оглушливий хрускіт, який обов'язково з'явиться, коли ступиш на доріжку або зайдеш в замет. І навіть сонце здається таким теплим-теплим. Адже воно так яскраво світить!
Вигулькнути- крикнути, таємничий- секретний.
Екологічні проблеми завжди були актуальними, особливо в наш час, коли людина під постійним дахом міста, забуває, що є ще світ поза бетонними стінами. Шлях збереження природи я вбачаю в тому, що б кожна людина визначила для себе пріорітети. Наприклад, що вона хоче мати в майбутньому: таку ж ніжну і турботливу матінку-природу, яку ми звикли зустрічати в віршах і на картинах, і яка поступово відходить у минуле, чи страшне середовище для існування , яке горнеться все ближче, і топить все прекрасне в океані смітття і бруду - домівку, де не можливо буде з насолодою зробити ковток повітря чи навіть подивитись на чисті блакитні води річок. До того часу, як кожен з нас не визнає проблеми, боротьба не принесе бажаних результатів. Тому що який сенс в тому, що збереться купка активістів, позбирає сміття на певній території, а завтра вже аморальні особистості знову насмітять.Так, вибачте, ніяких сил не наберешся. Тому потрібно діяти більш глобально! Проводити заходи з масовим залученням людей і демонструвати всі ті перспективи нашої планети, що відбудуться через нашу недбалісті. Я вважаю, що це має подіяти. Хоча менталітет у людей різний... Та надія, як кажуть в народі, помирає останньою. Я вірю, що в серці кожного ще не погасла іскра любові до природи!
Надіюсь допоможе!