Сьогодні була пречудова погода.
Славний козацький човен стояв приберезі.
Ми дали собачці цікаве прізвисько.
Мені дуже подобається школа. Але скоро літні канікули і я відпочину. Вони триватимуть 3 місяці. І це будуть найкращі дні в році. Я закінчу школу відмінно. І батьки будуть гордитися. Але я буду зустрічати з однакласниками протягом року. І знову після довгих 3 місяців піду в школу.
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
<span>Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію... </span>
<span>Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому. </span>
<span>Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього. </span>
<span>Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм. </span>
В нашому сучасному житті, де так багато несправедливості, зла та байдужості, ми часто не замислюємось над своїми вчинками чи словами. Але так хотілься б, щоб всі люди навкруги були добрішими, привітнішими, щирішими, щоб не сиділи в своїх домівках, а більше спілкувались з друзями та більше творило добро.
Адже, не дивлячись на всі наші життєві негаразди ми маємо пам"ятати: "головне - завжди залишатися людиною!".
