Ответ:
ответ тут
Объяснение:
Орфоепія (від грец. Ὀρθός «правильний» і ἔπος «мова») - сукупність правил усного мовлення, закріплених в літературній мові. Різні автори трактують поняття орфоепії злегка по-різному, «широкий» підхід включає норми вимови і наголоси, «вузький» підхід виключає наголос з правил орфоепії [1].
Орфоепічні норми дуже важливі в мовної діяльності, оскільки неправильна вимова або наголос відволікають увагу від змісту висловлення, ускладнюють розуміння, а часто просто виробляють неприємне враження на слухача.
Увлечения бывают самыми разными. Кто-то увлекается спортом, кто-то не может жить без путешествий. Любимое дело может быть одно на всю семью, а может быть и так, что все увлечены разным. И как же интересна жизнь такой семьи, где каждый может рассказать много интересного о предмете своего увлечения. Ни один вечер в такой семье не проходит скучно.
Именно такая семья у нас. Мы все чем-нибудь увлекаемся, а потом рассказываем друг другу обо всём новом, что удалось узнать. Например, папа у меня увлекается резьбой по дереву. Сколько интересного он рассказал нам о породах дерева и способах их обработки. Дома у нас уже собрана целая коллекция папиных работ. Он занимал с ними призовые места в районных конкурсах.
А мама у меня рукодельница. Сколько у нас в доме вещей, сделанных её руками. А свитерам и платьям, которые мама связала для меня, нет равных ни у кого из моих подруг. Они все завидуют, как красиво я одеваюсь. И всё это благодаря моей маме, которая знает, как правильно сочетать цвета в одежде, какая блузка подойдёт к юбке или брюкам. Она и меня учит одеваться со вкусом.
А я понемногу увлекалась всем. Сначала я мечтала, что превзойду папу в резьбе и получу ещё больше наград. Потом я стала увлекаться устройством сада. Вместе с мамой вязала и шила. Но мне как-то очень быстро всё надоедало… Пока к нам в класс не пришла новенькая ученица. Меня поразила её коса. Я никогда не видела, чтобы так красиво заплетали косы. У меня тоже длинные волосы. Но носила я обычные косички или хвостики.
Теперь же я знаю, что косы бывают очень разные. Я научилась очень красиво заплетать и укладывать свои волосы. Мы с Валей просматриваем разные журналы причёсок, а потом пробуем сделать такие же себе. Это так увлекательно, что никогда не наскучит. Тем более, что мы и сами пытаемся придумывать разные способы плетения косичек. Правда, у нас это пока не очень получается. Но мы не отчаиваемся. Ведь мы только учимся.
Я вважаю,що так тому,що в житті у суспільстві коли ти при людях сидиш та гризеш нігті,рвеш шкірки на руках чи навіть колупаєшся в носі то люди подумають,що ти психічно не врівноважена людина.
Усі шкідливі звички шкодять твому здоровю.
Одже не приучуй себе до шкідливих звичок.<u /><u><em /></u>
Її розповідь була гарна й сумна водночас.Оленка розповіла, що дідусь Василь втратив свою руку , коли рятував свого молодшого братика від пожежі. Кілька десятків років тому, будинок , де жив дідусь, спалахнув, внаслідок короткого замикання. В цей час там був малий Максим, що грався іграшками.А Василь Іванович вийшов за хлібом до магазину, а коли прийшов , то побачив велике скупчення людей і густу завісу сірого диму перед його будинком. І він, згадавши , що вдома залишився брат, кинувся рятувати Максима, проте отримав безліч опіків,а ліву руку довелося ампутувати.Певно, нелегко йому довелося.Зате , Василь Іванович й Максим Іванович залишилися вірними друзями й до сьогодні.А дідусь саме чекає на приїзд брата.Цю історію він сам їй розповів, коли дівчинка допомагала йому по господарству.
А я от сиджу зараз, і мене огортає водночас відчуття суму й гордості за те, що не врятували дудісеву руку і за те, що ще є на світі хоробрі , самовіддані люди , які не бояться ризикнути власним життям заради життя іншого.
Примітка.В кінці не дуже гарно вийшло . Можна було б написати про Велику Вітчизняну, проте, я вважаю, що це занадто банально.
На пиши по русски а то я ни панимаю