Мені на день народження подарували новий акваріум.
Сьогодні батьки мені купили різнокольорові фарби.
В мене дома є дуже-дуже кислий лимон.
<em /><span>Ярослав Дашкевич. Народився 13 грудня 1926 у Львові, помер 25 лютого 2010 року. Український історик, який за радянської доби не зламався під тиском ідеології (7 років перебував в ув’язненні та виправно-трудових таборах, 16 років був безробітний), а за часів незалежності став одним із найактивніших пропагандистів люстрації історичної науки. Володівшістьма мовами (українською,англійською,вірменською,німецькою,польською,французькою). Сфера наукових зацікавлень пана Дашкевича: історія вірменської колонії в Україні,археографія,історіографія та джерелознавство історії України, спеціальні історичні дисципліни (геральдика,сфрагістика, генеалогія та ін.). </span>
Весло-весла,зерно-зерна,перо-пера,рибалка-риба
Коренем, осені, сіл, доріг, книжкою,мушкою, кожушок, плужком.
Столітній дуб вріс коренем майже на весь двір.
Ось і розпочалися перші дні золотої осені.
Докола нашого міста розташовано багато сіл.
Ще безліч незвіданих доріг чекає нас в житті.
Я захоплююс цією книжкою.
Я вес ден спостерігав за мушкою.
В мене теплий кожушок.
Вулиця мого дитинства
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує. Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця.
Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі. Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми. Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.