Сергей Тимофеевич Аксаков сказка-"Аленький цветочек"
Сказка о том,Что любовь не имеет границ.И если ты по-настоящему любишь,то не за внешность,а за красоту души.
Не понравилось равнодушие сестёр,когда они заперли засов и не пустили младшую сестру к любимому.
И конечно,в рассказе настораживает то,что сёстры в первую очередь думают о себе,говоря про подарки,с которыми приехала от чудовища сестра.
Хотела бы быть похожа на главную героиню(для девочки).Любить,как она.Быть такой же доброй ,вежливой,миролюбивой.
Хотел бы быть похож на отца девушек(для мальчиков).Так же любить своих дочерей,бороться за них.
Пословицы: Доброму и сухарь на здоровье,а злому и мясное не в прок.
<span> Для Гамлета, життя якого була гармонійною в сім'ї люблячих батьків, серед вірних університетських друзів, усе перевернулося разом зі смертю батька і подіями, які відбулися після цього.Привид батька закликає Гамлета до помсти. Світ відкрився перед ним у всьому своєму трагізмі, перетворивши безтурботного юнака в страждаючого філософа. Душа юного принца в сумнівах. Тепер він болісно сприймає те, що кругом звучать слова, які насправді прикривають брехня. Всюди амбіції, марнославство, бажання не бути, а здаватися. Лише Гамлету брехня чуже.</span><span>Гамлет перестає вірити кому-небудь. Рідний дядько виявився вбивцею батька, а мати вийшла заміж за вбивцю, недавні друзі Розенкранц і Гільденстерн виявилися зрадниками. Навіть чиста наївна Офелія стає мимовільним зброєю в руках свого батька Полонія, зброєю, спрямованим проти Гамлета. У цій ситуації він не знає, кому може довіритися. Гамлет - один проти світу зла. Навколо майже всі звикли кривити душею, лицемірити, брехати, «здаватися», прикриватися словами. Гамлет хоче розірвати цю брехливу оболонку слів, дізнатися, що за нею.
Оточення сприймає його як дивного, незрозумілого і навіть небезпечного для себе - "нормальних" людей, які звикли жити в брехні. Так народжується версія про божевілля принца. Гамлет підтримує таке твердження, адже його божевілля - це можливість говорити правду.</span>Насправді Гамлет розумний, широко освічений. Його натура глибока, тонка, артистична, а мову дотепний і парадоксальна: "І замкніть мене хоча і в горіхову шкаралупки, я і там буду вважати себе володарем безмежності". Гамлет - філософ, який прагне зрозуміти сутність речей.Про себе він говорить: "Сам я людина досить таки порядна, а то можу себе пред'явити звинувачення в стількох гріхах, що і навіщо тільки мене мати народила?! Я вельми гордий, мстивий, самолюбний. У мене в розпорядженні більше гріхів, ніж думок, щоб їх обдумати, мрій, щоб їх втілити, часу, щоб їх здійснити. Всі ми пройдисвіти несусвітні ".<span>"Бути чи не бути" - знаменитий гамлетівське питання
Світ людей жахливий.
І саме життя сплетена з фальші,
брехні, жорстокості.
Що ж робити?
Померти - заснути, не більше.
І знати, що скінчиться
Серцева біль і тисяча турбот ...
Померти
Заснути.
Може, і бачити сновидіння? "</span>
Вы же про "преступление и наказание"?
Я не согласна, что у данного произведения детективный сюжет. Если сравнить его с любым детективом, то вряд ли найдётся что либо общее. Главная цель детектива - это обнаружить преступника ( причём в роли преступника выступает человек о котором читатель думал в последнюю очередь), главная же цель Достоевского - показать читателю ход мыслей человека решающего важные социальные проблемы, в общем, психологию человека. До времён Достоевского было огромное количество детективов, где главную роль исполнял непосредственно следователь. Люди этим перенасытились. А вот рассказ от лица преступника - вот это необычно и эффектно! Благодаря такому нестандартному подходу мы узнаём как чувствует себя человек выступающий против социума, борющийся со своими пороками ( правда не всегда успешно), идущий против совести ( которая в конце концов взымает долг). Я считаю, что именно преступник здесь просто необходим в качестве главного героя, ведь именно он положил начало истории.
И чё вопрос где.....................
