Теплими літніми вечорами, я люблю ходити по узбережжю Дніпра
Твір про відпочинок з родиною на природі пропоную скласти так:
Минулого тижня я з мамою та татом їздив на природу. З раннього ранку ми завантажили речі в машину та поїхали за місто. Там, на березі річки Дніпро, ми почали рибалити. Мама накривала на стіл, а ми з татом зосереджено дивилися на вудочки.
Несподівано я почув дивні звуки. Це було щось схоже на квакання жаби. Я побачив, що жаба застрягла у нашій сітці. Здавалось, вона волає про допомогу. Я дістав жабу з сітки та відпустив її. В той день ми наловили багато риби. Матуся приготувала смачну юшку. День видався чудовим. Сподіваюсь, ми вибиратимемось частіше.
Моя бабуся якось розповіла мені про її дідуся,мого прапрадідуся. Так ось, бабусин дід Михайло жив під час війни. Його не взяли до армії на службу, але він понад усе на світі мріяв допомагати людям. Якось через їхнє село ішли німці, їх було декілька, троє синів п'ятеро бабуся уже не пам'ятала. Молоді юнаки років 19-22 не більше. Двоє із них були поранені. Солдати стукали у двері, просили допомоги, але ніхто не відчиняв і лаючись, проганяв німців з подвір'я. Та мій прапрадідусь не був таким, як його односельці,він відчинив солдатам двері, запросив до хати, нагадував бідолах і вилікував поранених (бо є він був добрим лікарем). Тоді солдати пртзналися дідусю, що їх дома чекають матері, що їх силоміць відправили на війну і, що вони зовсім не хотіли вбивати людей. Тому й втекли з посту. Мій дід протримав хлопців ще кілька днів і давши їй добрячі торбинки з харчами, відправив у дальню путь, додому.
Я вважаю, що мій прапрадідусь зробив гідний вчинок, адже якоюм б не була ззовні людина, якщо вона просить допомоги потрібно її дати, ти ж не знаєш яка вона всеркдині. Коли твориш добро, воно тобі в сто крат вертається.
- Привіт!
- Привіт! Підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?
- Я б залюбки та не можу! Справа в тому, що в мене сестричка захворіла. Зараз до аптеки поспішаю, за ліками. А потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.
- Дуже шкода! А що з сестрою?
- Мабуть, застудилася. В неї підвищилася температура та голова болить. Через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.
- Це дуже неприємні відчуття. Коли хворієш, весь світ не милий.
- Та не кажи. Недарма нам весь час кажуть цінувати здоров’я та піклуватися про себе. Та хто ж слухає, поки не захворіє!
-Так,зазвичай ми не слухаємо поради доролих , і хворіємо.Передавай сестричці ,щоб виліковувалася.
-Добре ,передам.