Тема: роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це
тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й
страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики
Ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на
відстані все здається простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки
холодних слів» про часи громадянської війни; возвеличення подвигу тих,
хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і
справедливість.
Основна думка: людське життя - це живий біль,
жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки
письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої»
людської душі.
Жанр: громадянська лірика
Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
Художні особливості твору:
метафори - росила землю кров, мовчи, душе
епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний
риторичні окличні речення-
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Забудь про ті натхненні свята.
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
— Агов!
О, тихше!
- Біль не вщух!
Риторичні звертання
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
інверсія – душе підтята, дідок нудний, історики майбутні,
Людське
життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров
боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні
історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для
ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її
ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати
людські почування, історію «підтятої» людської душі.
На відстані
все здається більш простим, зрозумілим. Тому легко буде майбутнім
історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. Але
для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, —
це було життя, сповнене жаху й болю. Автор хоче, щоб нащадки, які будуть
жити «серед родючих вільних нив», не забували цього.
1 римская. Всупление
2 римская. Центральная часть "слова о полку Игореве"
1)Выступление русских войск в поход
2)Затмение солнца(очень символичная картина)
3)Первое столкновение с половцами.Победа.
4)Вновь тема предзнаменования.
5)Поражение русских войск на Каяле (скорбь автора).
6)Вещий сон Киевского князя Светослава.
7)"Золотое слово" Святослава (упрёк князьям в отсутствии единства+ призыв к единению.
8)Плач Ярославны.
9)Удачный побег Игоря из плена.
третья римская эпилог.
Алёша был воспитанным и добрым мальчиком.Иногда он грустил потому что дети уезжали а он оставался один.А после каникул он ни разу не запинулся что очень всех удивило .
Д.Фонвизин как писатель эпохи Просвещения и философ верил в то, что
наступает столетие господства разума, справедливости, добра и милосердия, когда
все люди будут равны в своих правах, не будет угнетаемых и угнетенных. Он видел в невежестве,
предрассудках и суевериях главную причину человеческих бедствий,
а в образовании, чтении хороших
книг, в свободе мысли — культурный и общественный прогресс.<span> «</span>Умного человека легко
извинить можно, если он какого-нибудь качества ума и не имеет», - говорит Фонвизин устами
Стародума. «[Воспитание] должно быть залогом благосостояния государства». «Я желал бы, чтобы … не забывалась главная цель всех знаний человеческих, благонравие».
Этот рассказ учит нас ценить чужой труд, а так же научиться исправлять свои ошибки.
