Абсолютно всі люди мають певні хороші сторони, але й недоліки. Усі істоти індивідуальні й мають свої риси характеру, вподобання. Мабуть, кожен бажає в собі щось змінити.
Наприклад, я хочу стати більш організованим/організованою. Завжди все планувати й все встигати. Одразу прибирати те, що залишаєш на потім. Також, бажаю бути менш лінивим/лінивою. Тож, одразу виконувати все домашнє завдання, зразу прибирати на робочому столі тощо. Але є і те, що мені дуже подобається в собі. Наприклад, я вважаю, що я дуже щедрий/щедра, бо ніколи не пройду поруч бездомного собаки чи кішки й не пригощу чимось. Ніколи не пройду поруч дитячого магазину й не придбаю маленький приємний подарунок сестрички/братика, завжди ділюся, чим можу.
Отже, я вважаю, що у мене є як і хороші риси характеру, так і недоліки. Я не засмучуюсь, бо вони є у всіх. Але я намагатимуся стати більш організованим/організованою там менш лінивим/лінивою.
Моя улюблена пора року-весна.
Саме в цей час розквітають квіти,
сади, вирує життя. Весна-
дивовижна пора року!
Математику нада знати тому що в жизні вона всігда пригодиця)))
<span>[</span><span>гоулубка</span><span>]</span><span>[пеиреин'іс':а] [р'уґзак] [трудиец':а][низ'ко] [ш'ч'іл'н'іс'ц'] [д'охт'овий] [п'ідказка] [с'айан':а]</span>
<span> </span>
<span>Радісний - веселий, задоволений, щасливий, життєрадісний;</span>
<span>пестити - голубити, ніжити, викохувати;</span>
<span>прикрашати - прибирати, чепурити, заквітчати;</span>
<span>гарний - красивий, чарівний, вродливий, миловидний, гожий.</span>
Кам’янець-Подільська фортеця (Antimurale Christianitas – форпост Християнства) була споруджена для захисту Турецького мосту, що є сполучним перешийком між Старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.
На підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в IX – XII ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення Галицько – Волинського князівства.
Дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі XII – XIII ст. А вже в 1240 році орди Батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу Джучі (Золотої Орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. У наслідку чого більш ніж на сторіччя Кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.
Після поразки татар при Синіх Водах у 1362 році від війська великого князя Литовського Ольгерда (літ. Algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – Олександру, Юрію, Борису, Костянтину і Федору. За правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали Кам’янцю “милостиню святого Петра”.
