Їжак - нічний хижак. Він невеличкий. Довжина 20-30 см. Маса - 700-800г, з коротким хвостом. За ніч він проходить інколи до 3 км. їсть жуків, дощових черв'яків, жаб, мишей, ягоди, жолуді, спілі яблука, груші.У випадку небезпеки їжак згортається у клубок, притуляє голову до черева і втягує лапки і хвіст під себе. Голки розміщені тільки на спині, а мордочка і живіт вкриті звичайним хутром.<span>У квітні з'являються 5-7 сліпих малят. Вони вкриті м'якими шипиками на спині, які потім змінюються колючками. Мати годує малят молоком. Самостійне життя вони починають восени.</span>
Ми якнайдужче мчали додому.
Мої друзі ціную вільний час і намагаюся його проводити з користю. У кожної людини має бути захоплення . Хоббі приносить радість і забарвлює сірі будні в яскраві тони. Таким захопленням у нашому житті став спорт , а саме – плавання. Зараз сприймаємо тренування не тільки як засіб бути здоровим , але і як спосіб розслабитися , отримати задоволення і частку адреналіну. Плавання – це не просто улюблений спорт , це частка мене та друзів .Мій тренер швидко знайшла підхід до кожного з нас , і не дивно , що з першого тренування я закохався в плавання . Дуже скоро , буквально за пару тижнів , пропав страх води , крім того , я вже впевнено тримався на плаву. Наша група тренувалася три рази на тиждень. А через місяць я потрапив у великий , справжній 50 -метровий басейн
Твір-опис міста в художньому стилі
Київ у минулому й сьогодні
Київ вражає своєю багатоликістю: з одного боку — це велике сучасне місто, а з іншого — кожна стара вулиця — це історія, що завмерла в часі й просторі. І хочеться зупинитися, подумки зануритися в той далекий час, коли біля Золотих воріт стояли відважні русичі, коли матері благословляли своїх синів у далекий похід і терпляче чекали їхнього повернення. Трагічні звістки про своїх чоловіків та синів сприймали киянки мужньо, і єдиною втіхою було те, що гинули мужні воїни заради рідної землі, рідного краю.
У Києві мирно вживаються й сучасне (модернове), і старожитнє, вони ніби доповнюють одне одного, прокладаючи місточок з минулого в майбутнє. Здається, що кожна вулиця пов'язана з якоюсь знаменною чи трагічною подією в історії нашої Батьківщини. Ось, наприклад, Банківська вулиця з її чудернацьким архітектурним витвором — Будинком химер (цікава й незвичайна історія створення цієї будівлі), неподалік — офіційно велична споруда приміщення Конституційного Суду.
А Софія Київська? Це таке незабутнє враження, коли маєш можливість доторкнутися рукою до кам'яних стін, які були ще за часів Ярослава Мудрого! Або пройтись Андріївським узвозом і поговорити з митцями-умільцями, які прямо на вулиці пропонують свої твори: від звичайного «ширпотребу» до дійсно мистецьких витворів.
Чи побувати в будинку Булгакова, який знаходиться неподалік. Або спинитися поруч із пам'ятником такої неоднозначної у ставленні до княжих справ княгині Ользі й подумати про тлінність людського буття та невмирущість історії.
Можна здійснити екскурсію на територію Києво-Могилянської академії, саме в ній кілька століть тому навчалися передові мислителі Європи, тут був і Г. Сковорода з його незабутніми філософськими поглядами.
Але Київ — це не тільки святкові вулиці. Це й безпритульні діти, яких можна зустріти на Хрещатику в переходах метро, і безліч реклам і вивісок англійською мовою (які ж ми були патріотичні, коли боролися з російськомовними написами!). Та попри всі проблеми, які є в кожного міста, відчуваєш, що ти — в столиці.
<span>...Проводжають навесні гостей міста квітучі дерева-символи Києва — каштани. Вони урочисто тримають канделябри суцвіть, ніби гостинні господарі: раді були вам, приїздіть ще до нас.</span>
Мені завжди було цікаво, як будуть навчатися люди в майбутньому. Зараз більша частина дітей ходить до школи лише тому, що так прийнято, що цього вимагають батьки й суспільство. А якщо можна було б вибирати чи відмовитися, вони б займалися зовсім іншими справами.
Ось як я уявляю собі школу майбутнього.
Приміщення в школі стануть значно просторішими та світлішими. Скрізь багато квітів та інших рослин. Крім кабінетів медичної допомоги та психолога, з’явиться кімната для відпочинку, куди можна зайти на перерві, розслабитися в затишній атмосфері, послухати спокійну музику або запис пташиних співів, випити чаю.
Активно відпочити між заняттями можна буде в кімнаті ігор — великому залі з різними спортивними тренажерами. Тут працюватимуть декілька педагогів, які організують ігри та розваги для дітей будь-якого віку.
Учені розроблять спеціальні класи — історії, біології, географії, хімії, фізики та інші, у яких за допомогою стереоефекту можна буде зануритися в певну епоху, узяти участь у подіях, які відбуваються. Це значно підвищило б інтерес учнів до навчання, позитивно вплинуло на рівень засвоєння знань.
Буде добре, якщо кількість дітей у класах зменшиться до 5—7 учнів, що дозволить запровадити індивідуальний підхід до кожного з них. Завдяки найсучаснішому обладнанню та новим методикам навчання шкільні предмети засвоюватимуться швидше та легше.
Метою освіти є допомогти учневі виявити свої здібності, обрати ту професію, яка йому найбільше підходить за особливостями характеру та здібностями.
Я сподіваюся, що школа в майбутньому буде змінюватися тільки на краще, і навчатися в ній буде ще приємніше та цікавіше.
