Вот:
<span><span>На пасіці
<span>На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках.</span>
<span>На все літо Джеря перебирався в свій хуторець. Він був за пасічника й допомагав і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.</span>
<span>Невеличка пасіка стояла в балці. На косогорі в садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною.</span>
<span>Коло пасіки росли старі сади. Між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. Балка, вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.</span>
<span>Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курінь. Попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.</span>
<span>Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.</span>
<span>Джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло нього сиділи дві дівчинки — внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. Дочка Любка принесла дідові харч з клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. Дід розказував онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали, неначе якусь дивну казку.</span>
<span>А в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Косе сонячне <span>проміння обливало сивого діда червонястим світом</span></span></span></span>
Одного разу мені приснився сон. Сон про мій випускний. Випускний це особливий день для кожної людини. Для мене він почався з гарячої чашки чаю. Я лежала в ліжку з закритими очима і думала.Думала про те, що це все,це останній день в школі. В мене були протилежні емоції.З одного боку я рада що закінчую школу,що почнеться доросле життя,але з інакшого,я розумію,що буду сумувати за школою,за вчителями,за однокласниками,які за стільки років стали мені як рідні.
Сьогодні в дворі школи зібралось дуже багато людей.Серед них діти,для яких закінчився перший рік в школі,вчителі,випускники та їх батьки,які переживають за своїх дітей,переживають через те,що розуміють,що їхні діти виросли,що вони вже не ті маленькі дітки яких вони вели за руку в перший клас.
Я хочу щоб в світі був мир
Я граюся з подружками,а мій брат грається з батьками, тому що він маленький,а мій старший брат вчиться у школі,тому він ,майже, не гуляє
Вже минула обідня година, сонце почало дарувати тепло все більше й більше в цей день.Та ось, в небі вже скупчуються дощові хмари, які ось-ось ають пустити рясний дощ.
Після теплого дощика, за кілька днів почали з'являтися малі шапинки грибів.З кожним днем їх ставало більше й більше, а їх розміри такоє збільшувалися. І незабаром з'явилася велика грибна родина.
Пройшов деякий час після того дощу, світить ясне сонце, і на лісовій галявині краса.
Шапинки молодих та апетитних грибочків просто сяють на сонячному світлі. Це ж маленькі члени великої лісової родини, що розпвсюдилися на цій галявині
