Моїм улюбленим героєм стало головна дійова особа твору Ярослава Стельмаха під цікавою назвою «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» – Сергій Стеценко.Мені дуже сподобалося саме цей твір. Він добре розповідає про дитинство, про пригоди хлопців у часи, коли весь світ навколо настільки цікавий і захоплюючий і коли так хочеться дізнатися якомога більше корисної інформації про весь цей світ. Такий стан і ставлення до життя абсолютно нормальний, логічний і послідовний. Дитинство створено саме для того, щоб пізнавати світ навколо, черпати з нього інформацію, вчитися думати і робити правильні висновки щодо життя. Головна дійова особа твору веде розповідь від першої особи, а саме це Сергій Стеценко, який пройшов дуже захоплююче дитинство зі своїм другом Дмитром Омельчуком. Саме з цієї причини мені і сподобався цей герой – він займався тим, чим і потрібно в його віці. Думається, що всі ті пригоди, які сталися з ним в його дитинстві, стали для нього в цілому надзвичайно корисними, справили істотний вплив на його подальший розвиток і дуже допомогли в майбутньому
Байдики бити - байдикувати;
Блекоти об'їстися - сказитися (застосовується до людей, які роблять дурниці);
Після дощика в четвер - ніколи;
Задати прочуханку (баню) - намилити шию, голову або сильно насварити;
"Лиш в праці варто і для праці жить..." - писав великий Каменяр. На мою думку, праця - це сенс і радість життя. Щоб мати цю радість, кожен повинен знайти своє покликання, правильно визначити свою роль у житті, як казав Григорій Сковорода, саме ту роль, що цілком відповідає натурі..., щоб займатися саме цією справою, а не якоюсь іншою. А визначивши цю роль, слід постійно вдосконалюватися, бо навіть великий талант може затьмаритись від бездіяльності. Натхненна праця робить людину творцем. Як пише Іван Франко у вірші "Пісня і праця". "Праця дала до життя мені принаду, Ціль дала, щоб в манівцях не заблукав".
Праця може лікувати, вона багатьох захистила від зневіри і відчаю. Ми знаємо, як творчість урятувала Лесю Українку, як праця дала змогу повірити у власні сили сліпоглухонімій жінці Ользі Скороходовій та багатьом іншим.
Здатність трудитися завжди, за будь-яких умов повинна виховуватися змалку. Згадаємо, як привчали до праці малого Михайлика (М. Стельмах, "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір"). Але коли людина недбало ставиться до своєї праці, кажуть, що вона робить це без душі, не вкладає душу в роботу. А може бути й таке, що людина робить так свою справу день у день, змушуючи інших згадувати про неї недобрим словом.
Коли в давнину коваль кував меч для воїна, існував цілий ритуал вдихання душі коваля в нову зброю. Ковалі в усіх народів вважалися найдужчими людьми, тому вважали за необхідне передавати частину своєї сили виготовленому ним мечу. І що вигадливіший був візерунок на металі, тим краще, казали, зробив його майстер.
Коли ж людина поєднує своє уявлення про сенс життя із задоволенням своєї ницої суті, вона потрапляє в рабство до неї. Цей згубний шлях визначається прагненням людини оволодіти тим, що їй природа не дала.
Саме згода з природою дарує людині веселість духу, розвагу, насолоду, самовдосконалення і той душевний спокій, який приносить людині насолоду не наслідками праці, а самим її процесом.
Згадаймо "Зачаровану Десну" Олександра Довженка - гімн праці та людині, яка своїми мозолястими руками, вкладаючи частинку душі, вирощує хліб і створює всі земні блага.
Отже, врятує світ лише самовіддана праця, в яку людина повинна вкладати частку самої себе, і тому можна сказати, що будь-яка праця, будь-яка діяльність має бути близькою її душі, інакше нічого доброго не вийде.
-Привіт!Як справи?
-Добре,а в тебе?
-Також добре,адже в мене скоро день народження!
-Справді скільки ж тобі виповнюється років?
-11.Доречі хочу тебе запросити на своє день народження!
-Звісно я згодна!!
