Історична повість "Захар Беркут" (тема — боротьба українського народу проти монголо-татарських загарбників у XIII ст.; ідея — саме народ є рушійною силою історії).
<span>II. Протистояння героїв повісті — представників двох таборів (мирні жителі карпатського села Тухля і Захар Беркут — монгольські загарбники і зрадник боярин Тугар Вовк): </span>
<span>1. Головний герой повісті Захар Беркут (найстарший, найдосвідченіший у Тухлі; значення прізвища — волелюбний, мудрий птах; має великий життєвий досвід; відчуває власну відповідальність за долю рідної землі; на його боці — правда, любов, Бог, громада, навіть природа). </span>
<span>2. Боярин Тугар Вовк (хижа, пихата людина, має намір володіти землями Тухольщини і поневолити її людей, заради цього йде на зраду; від нього відмовляється навіть рідна дочка; він загинув разом з монголами; заслуговує на презирство). </span>
<span>3. Монгольський воєначальник Бурунда (лютий, жорстокий загарбник; звірячий характер виявляється у ставленні не тільки до мирних жителів, але й до своїх вояків; розум, сила, хоробрість послуговують злу, руйнуванню, смерті). </span>
<span>ІІІ. Утвердження всеперемагаючої сили народу (сила любові до рідної землі, мудрість, народна єдність — ось що допомагає вистояти у найстрашніші часи випробувань і лихоліть
</span>
Тому що йому сподобалося грабувати і жити в розкоші. Щоб жити добре потрібні гроші,а отже потрібно відбирати їх у селян
Усна народна творчість - це найдавніший різновид словесної творчості людини. Виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери. Як же виникали такі твори? Одна людина складе, скажімо, казку, перекаже її іншим, а ті ще комусь, і так твір передається від людини до людини, з однієї місцевості в іншу. Передаючи з уст в уста казку, пісню, прислів'я, приказку чи загадку, люди могли змінювати її, додавати щось своє. Таким чином, один і той же твір у різних областях міг мати деякі відмінності. Якщо літературний твір пише якась одна людина, або декілька людей, то народна пісня чи приказка з'являється у результаті спілкування багатьох людей, і вже неможливо встановити, хто її вигадав першим. Багато народу бере участь у її створенні, саме тому твори, що з'явились і довгий час не були записані на папері, мають назву народних творів. Інша назва усної народної творчості - фольклор. Це слово у перекладі з англійської мови означає "народна мудрість". Двісті-триста років тому з'явились такі люди, які цікавились цією творчістю та почали її записувати на папір. То були письменники, вчені або просто грамотні та освічені люди. Завдяки цим людям, які витрачали свій час та докладали зусилля, ми можемо прочитати такі твори просто в книжці, нам не треба шукати тих, хто знає багато прислів'їв або казок, щоб познайомитись з народною творчістю.
У повсякденному житті кожен з нас використовує фольклор, не помічаючи цього. Спочатку мама співає нам колискові пісеньки, потім у дитячому садочку ми вивчаємо загадки. А от в школі ми знайомимося з рештою видів народної творчості. Спочатку вивчаємо казки, приказки та прислів'я, потім коломийки, пісні, думи.
Приказки та прислів'я несуть в собі те, що називають народною мудрістю. Коли я не хочу робити домашнє завдання, то тато каже: "Не побігаєш - не пообідаєш". І я розумію, що він має на увазі не те, що той, хто не бігає, залишається без обіду, а те, що я не отримаю гарну оцінку, якщо не виконаю домашні вправи. Приказки та прислів'я охоплюють різні теми, а саме: різні людські недоліки, сімейно-побутові стосунки, здоров'я, праця, сміливість та відвага, бідність та багатство, щастя і горе та багато інших.
Твори усної народної творчості завжди відрізняються тим, що легко читаються, легко запам'ятовуються, невеличкі за розміром. Це цілком зрозуміло, тому що вони ніде не записувались, а запам'ятати довгий та важкий твір неможливо.
Зараз вважають, що фольклор з'явився набагато раніше, ніж інші твори, і я цілком згоден з цим, тому що існував він вже тоді, коли люди і не уявляли, що існують літери.
Слід починати із себе. Нещодавно разом із дорослими ми побували в лісі. Була вже пізня весна, і дерева та галявини вкрилися яскравою зеленню. Тато з мамою і ми з братом хотіли знайти для відпочинку велику галявину. Оскільки ліс знаходиться поруч (його можна розглядати з балкона нашої квартири), то нам він здавався таким чистим і красивим. Ми вирушили в піднесеному настрої до зеленої стіни лісу. Повітря у лісі чисте, духмяне. А от знайти місце, яке було б таким же чистим, виявилося дуже важко. Повсюди валялися целофанові пакети, пакетики від сухариків, порожні пляшки. Одну невеличку галявинку ми все-таки розчистили і там розважалися аж до вечора.
Коли вже поверталися додому, то вели розмову про те, що треба частіше приходити сюди на відпочинок. І ось чому. Кожен із нас зібрав по пакету сміття й ніс до найближчого смітника. За нами спостерігало багато людей. І я сподіваюся, що наш приклад підкаже багатьом, як скоріше можна очистити ліс. Починати треба із себе.
А наступного тижня ми із задоволенням спостерігали, як багато відпочиваючих, повертаючись додому, несли пакети зі сміттям, зібраним у лісі.