Привіт, Павлусе!<span>
Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле, і при цьому не старатися та не добиватися цілі.<span> Так,</span> тобі пощастило, коли кинули у вікно дохлого хорта, а він розсипався у дукати. Але ж потрібно щось робити, а не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!</span><span>
З повагою до тебе, (своє ім’я)</span>
Діти як квіти а квіти як діти такі ж малесенькі гарнесеньки які
Фронтовой бомбардировщик,фронтальный погрузчик,фронтальный погрузщик,фамильный дом,фамильярных отношений
Гуси-лебеди летели,
Обронили пёрышко,
В летний день метут метели -
Заслонили солнышко.
То — студеная тоска,
То — печаль кручинушка
Кровью бьется у виска,
Эх, горька чужбинушка.
Гуси-лебеди летите,
Где родна сторонушка,
Там озёра сини-сини,
Да поёт соловушка.
Гуси-лебеди кричали,
Разрывали тишину,
Душу тронули печалью,
Будто звонкую струну.
