<span>-Привіт! - Вимовив Ваня.</span>
<span>-Добрий день! Чим можу допомогти? - Вимовив бібліотекар.</span>
<span>-Скажіть будь ласка, а у вас є байки К.І. Чуковського?</span>
<span>-Є. Зараз принесу.</span>
<span>-Вибачте, а можете принести різні книги, щоб я вибрав одну і</span>
<span>взяв додому? - Несміливо запитав учень.</span>
<span>- Звичайно можна. У нашій бібліотеці є декілька різних видань.</span>
<span>Бібліотекар приносить книги.</span>
<span>-Ось, візьми на здоров'я.</span>
<span>-Спасибі! - Подякував хлопчик, вибравши потрібну книгу.</span>
<span>-Не за що. - Посміхаючись, відповів бібліотекар.</span>
<span>-До побачення! - Попрощався Ваня.</span>
<span>-Всього доброго!</span>
Пригоди маленького жолудяЖив собі маленький жолудь на прізвисько Малий. Він був найменший з усіх
жолудів на своєму дереві, і тому всі
більші жолуді кепкували
над ним, що
його дуже легко розчавити.
І от одного разу, коли великі жолуді
зібралися та знову стали кепкувати над Малим, йому стало дуже сумно, він
образився і розплакався. А тут якраз прийшли злі хлопці-бешкетники
і почали рвати і чавити
жолудів. <span>В</span>еликі жолуді злякалися і закричали: «Допоможіть!!!» Маленький жолудь почувши це відразу прибіг, хлопці
побачили його і стали чавити, але так і не
змогли це зробити. Тоді хлопці
подумали, що цей жолудь напевне зачарований, злякались і порозбігались. А всі
великі жолуді підбігли до Малого, почали
його підкидувати вгору і красно дякувати за те, що
врятував їх від бешкетників! А після цього
всі маленького жолудя почали шанувати і ніхто більше його не ображав.
Микола- Привіт, Сергій. Як справи.
Сергій- Привіт Коля, все нормально. Слухай якого ти кольору хотів би щоб була твоя парта??
Микола- Я думаю що синього, а ти ?
Сергій- Я тежи.
Микола- А хочиш я тобі подарю синю ручку.
Сергій- Ага. А вона світло має?
Микола- Звісно
Сергій- А я тобі олівець з малюнками мерседеса.
Микола- Клас. А давай ми ще перемалюємо декілька олівців в рожевий і подаримо дівчатам.
Сергій- Давай.
Микола- Знаєш, класно було б якщо б кожен вибирав свій стиль обгортки.
Сергій- Так, звісно
Микола- Ну добре, тоді ідемо розмальовувати олівці для дівчат.
Сергій- Ходімо.
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
