Поведінка людини пов'язана з умовно-безумовної рефлекторної діяльністю і представляє собою вищу нервову діяльність, результатом якої є зміна співвідношення організму з зовнішнім середовищем.
На відміну від вищої нервової діяльності нижча нервова діяльність складається в сукупності реакцій, спрямованих на об'єднання, інтеграцію функцій всередині організму.
Вища нервова діяльність проявляється у вигляді складних рефлекторних реакцій, здійснюваних за обов'язкової участі кори великих півкуль і найближчих до неї підкіркових утворень.
Вперше уявлення про рефлекторний характер діяльності головного мозку було широко і докладно розвинене основоположником вітчизняної фізіології І. М. Сеченовим в його книзі "Рефлекси головного мозку". Ідейна установка цього класичної праці виражена в первісному, зміненому під впливом цензури заголовку: "Спроба ввести фізіологічні основи в психічні процеси". До І. М. Сеченова фізіологи і неврологи не наважувалися навіть поставити питання про можливість об'єктивного, чисто фізіологічного аналізу психічних процесів. Останні залишалися повністю відданими на відкуп суб'єктивної психології.
Ідеї І. М. Сєченова отримали блискучий розвиток в чудових працях І. П. Павлова, який відкрив шляхи об'єктивного експериментального дослідження функцій кори великих півкуль і створив струнке вчення про вищої нервової діяльності.
І. П. Павлов показав, що в той час як в нижележащих відділах центральної нервової системи - підкіркових ядрах, мозковому стовбурі, спинному мозку - рефлекторні реакції здійснюються за природженим, спадково закріпленим нервових шляхах, в корі великих півкуль нервові зв'язки виробляються і створюються в процесі індивідуального життя тварин і людини, в результаті поєднання незліченних, діючих на організм подразнень.
Відкриття цього факту дозволило розділити всю сукупність рефлекторних реакцій, що відбуваються в організмі, на дві основні групи: на безумовні і умовін рефлекси.
<span>Эволюционные направления
Характеристика эволюционных направлений
Значение в эволюции
Примеры
к чему приводит
Ароморфоз
крупные изменения в строении, существенно повышающие уровень организации организмов
ароморфозы не служат целям приспособления, а носят общий характер и дают возможность по-новому использовать условия внешней среды.
появление челюстей и скелета как места прикрепления мышц у позвоночных; замена гладкой мускулатуры у червей на поперечнополосатую у членистоногих
Возникновение новых систематических групп
Идиоадаптация
приобретение частных приспособлений к условиям среды без изменения уровня организации
изменения носят приспособительный характер; крайняя степень приспособления к конкретным, ограниченным условиям существования носит название специализации (переход к питанию только одним видом пищи, обитание в однородной среде и пр.)
покровительственная окраска животных, плоская форма тела скатов и камбалы, крючковидный клюв у хищных птиц, ласты у тюленей, китов и др.; питание коала только листьями эвкалипта, колибри — только нектаром цветков тропических растений
Приспособление к специальным условиям среды
Дегенерация
упрощение организации, исчезновение органов активной жизни
общая дегенерация связана главным образом с переходом организмов к паразитическому или сидячему образу жизни
утрата корней и листьев у растений-паразитов; исчезновение органов чувств, пищеварительной системы, упрощение строения.
Переход к сидячему или паразитическому образу жизни</span>
<span>
</span>
Гетеротрофы и автотрофы
Гетеротрофы добывают себе пищу,а автотрофы сами делают
Не у всех имено В парке рябина черёмуха у Дороги берёза тополь рядом с дорогами дуб и тополь
митоз и мейоз это деления ядра клетки,в результате размножения,отличаются друг друга тем,что в митозе одинаковое распределение хромосом между дочерними ядрами,а в мейозе число хромосом уменьшается в 2 раза.и происходит это в 2 этапа...в общем мейоз более сложный процесс,присущий только многоклеточным организмам