<span>На краю луга біля невеличкої річки росло чудове дерево. Це був клен! За річкою був міський парк, а далі- місто. Прийшла весна, на клені з'явилися зелені, клійкі листочки,. Листочки були дружні між собою, але крім річки та квітів на лугу, вони нічого не бачили. Вони дуже раділи, коли до них залітав вітерець та розповідав, що він бачив у лісі, або про життя міста. Коли в клена ховалися від сонця пташки, вони теж багато цікавого розповілали листочкам. Так проминуло літо, настала осінь. Листочки клена з зелених перетворилися на багряні, жовті. Один за одним вони стали опадати.</span><span>Один листочок дуже боявся покидати дерево, він тримався з останніх сил.
Але одного дня він не зміг утриматися, і осінній вітер його підхопив і закружляв у повітрі. Тут і почались пригоди осіннього листочка. Він летів над річкою. Йому було дуже страшно, але він не заплющив очі, а дивився навколо. Він побачив, як птахи збираються у зграї, як полює лис на мишей, потім він побачив машини і людей, які кудись поспішали. Про це все йому розповідали влітку вітерець та пташки. Тепер він все бачив сам. А потім вітер лагідно опустив його на землю. "Ось і все!"- подумав Листок і почув. "Бабусю, дивись який гарний листик, давай його візьмемо додому!". Листочок підняла дівчинка і принесла додому. Вдома вона його поставила в блакитну вазу, а вазу поставила на тумбочку біля ліжка. Листочку сподобалася його нова домівка, сподобалася і дівчинка, яку звали Наталка. Листочок спостерігав, як дівчинка вчить уроки, як вона грається з іграшками. Він дізнався багато цікавого про світ.</span>
Вечерпують-[в е ч е р п у й у т']
Купається-[к у п а й е т' с' а]
Загортовуєся-[з а г о р т о в у й е с' а]
<span><span>я→<span><span>[й']:согласный, непарный звонкий, сонорный, непарный мягкий
</span><span>[а]:гласный
</span></span></span><span>с→<span>[с]:согласный, парный глухой, парный твёрдый
</span></span><span>н→<span>[н]:согласный, непарный звонкий, сонорный, парный твёрдый
</span></span><span>і→<span>[ы]:гласный
</span></span><span>й→<span>[й']:<span>согласный, непарный звонкий, сонорный, непарный мягкий
</span></span></span></span><span><span>
з→<span>[з']:согласный, парный звонкий, парный мягкий
</span></span><span>е→<span>[и]:гласный
</span></span><span>м→<span>[м]:согласный, непарный звонкий, сонорный, парный твёрдый
</span></span><span>л→<span>[л']:согласный, непарный звонкий, сонорный, парный мягкий
</span></span><span>я→<span>[а]:<span>гласный
</span></span></span></span>Все шо знаю!
Ще зовсім недавно сонечку було важко дістати до землі крізь волохаті, синій^-сині-сіро-сині, начебто брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно біліли двори сріблистим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим одягом вишні, груші й зливи, начебто нареченої. А красені-каштани у відповідь на білосніжне-білий, такий чистий колір «дівчин», випустили свої свечечки-пірамідки із червоною облямівкою. І берізка цієї навесні майже не відстає від самих нових тенденцій моди: у неї в цьому сезоні плаття з жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжини сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, начебто ненавмисно, зачіпає вітер-пустун. Черемшина знову буяє кольором і пахощами, що ні з якими іншими не поплутаєш. Напевно, те теперішні французькі парфуми, які весна привезла із самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цією весною одягти
Їм, дідусям, ще не зрозуміло, що вже прийшло сьогодення тепло, тому так довго й світять своїм кістяком у лісі. А яким килимом весна вистелила землю: на зеленому тлі – те жовті цяточки кульбаби, те сині проліски, те темно-фіолетова куряча сліпота. Всі навколо дихає свіжістю й молодістю весни