Ось і завітала чарівниця осінь.
Дерева у саду стали жовто-багряними. Деякі скинули вже золотаве листя та стоять оголеними, а на них виблискують соковиті яблука, мов червоні ліхтарики. Трава стала темно-зелена, суха, пожовкла. Подекуди навіть чорнява. Птахи перестали співати свої пісні , багато з наших пернатих друзів ще раніше відлетіли в теплі краї. А ті, що залишились, тихенько чекають зимоньку. Ця пора принесла людям багато роботи у саду. Треба зібрати щедрий урожай яблук та груш , почистити сад від опалого листя.
Осінь можна назвати чарівницею, бо вона, мов чарівний маляр, цікаво та барвисто замальовує наші сади.
Розплющивши очі він побачив, що світло в кімнаті уже вимкнене,а у відчинене вікно ллється яскраве сонячне проміння.
<span>Н. тисяча шістсот вісімдесят дев`</span>ять
Р. тисячі шестисот
вісімдесяти(вісімдесятьох) дев`яти (дев`ятьох)
Д. тисячі шестистам
вісімдесяти(вісімдесятьом) дев`яти (дев`ятьом)
З. тисячу шістсот
вісімдесят(вісімдесятьох) дев`ять (дев`ятьох)
О. тисячею шістьмастами(шістьомастами) вісімдесятьма(вісімдесятьома) дев`ятьма (дев`ятьома)
М. на тисячі шестистах
вісімдесяти(вісімдесятьох) дев`яти (дев`ятьох)
Молодий, омолодження, молоденька
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.Що буде, те й буде, ми все перебудем.Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.Що було, то за вітром по воді попливло.Що було, то за водою пішло.Що було, то мохом поросло.Що було, то не верне ніколи.Що не бувало, то тепер настало<span>«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив»</span>Хто минуле забуває той майбутнього немає